Вчора, 15 листопада, у затишному залі столичного музею Шолом-Алейхема відбулася презентація та обговорення книги відомого олександрійського краєзнавця й літератора Валерія Жванка «Барокові закапелки Олександрії». В осередку єврейської культури й серці Києва провели її невипадково. Видання це дуже співзвучне з духом обраного музею, адже дванадцять глав із сорока п’яти у ньому присвячені саме історії єврейської громади міста Олександрії.
Читайте більше: Валерій Жванко – сільський вчитель, який змінює світ
Разом з тим, у рамках презентації книги відбулася і перша виставка графічних робіт його доньки Оксани Мальованої (Жванко), авторки, яка створила творчу роботу для форзацу книжки і допомогла з відбором та оформленням фотоілюстрацій до «Барокових закапелків…» та «Мій берег».
Треба сказати, що в цілому презентація пройшла у творчій, затишній та сімейній атмосфері. Завітали на неї до півсотні цінителів сучасної краєзнавчої літератури та художнього мистецтва. Серед них, як кияни – колишні мешканці Олександрії, так і колеги по творчому цеху – журналісти з Кіровоградщини.
Усі вони обговорювали книгу й ділилися своїми враженнями від прочитаного, а також розповідали про автора, як чудову й неординарну людину, унікального літератора.
«Книга «Барокові закапелки Олександрії» орієнтована на широку аудиторію, вона пізнавальна й особливо цінна для підростаючого покоління. Насичена енциклопедичною інформацією», – з-поміж іншого відзначила у своїй промові Ірина Балашова.
Доповнив її думку і Віктор Голобородько, підкресливши, що видання серйозне й неповторне. «Справжнє мультикультурне, багатопланове й багатонаціональне, що відображає й вдало поєднує погляди багатьох людей, різних поколінь і гідно презентує Олександрію та її містян на рівні столиці» – резюмував журналіст.
А от кіровоградка Людмила Макей увагу присутніх зосередила на тому, якою людиною є Валерій Іванович і якими особливостями характеру він володіє. Зазначила, що Жванка можна впевнено назвати громадянином світу, яскравою творчою особистістю, що вирізняється особливістю світогляду.
Після виступу колег своїми враженнями від видання ділилися друзі літератора – Віталій Нікітюк та Йосип Спектр. Останній запропонував організувати в олександрійських школах читацькі конференції, на яких би вчителі та учні більш детально знайомились з історією свого краю саме на прикладі книги Валерія Івановича, яка корисна, як у виховному, так і освітньому плані.
Цікавими думками щодо видання ділилися з гостями однокласниці краєзнавця – Олена Богдан та Ірина Скрипник, що нині мешкають в Києві, але частина їхнього життя також промайнула в Олександрії. Обидві жінки впевнені, книга ця – справжній подарунок й надбання для земляків, що дозволяє дізнаватися про своє коріння, своє минуле й сучасне рідного краю та славетних його людей. Говорячи про це, обидві передали в зал атмосферу непереборного відчуття гордості за земляка, який презентував Олександрію у столиці.
Читайте також: Кіровоградці блукали «Бароковими закапелками Олександрії»
Цікаво, тепло, емоційно, зворушливо проходила презентація. Лаконічно її доповнила й виставка картин доньки Валерія Івановича – Оксани Мальованої. На суд глядачів молода художниця представила двадцять своїх робіт. Усі вони різнопланові й оригінальні та виконані в нині модному графічному стилі.
Про успіхи тата з присутніми поділився і його син Арсентій.
Треба сказати, що все побачене й почуте нагадувало подорож дитинством автора крізь мальовничі куточки рідної Олександрії. Дивні образи, мрії та почуття, які, переплітаючись з життям родини Жванків і людей, що їх оточують, старанно і креативно відтворені у краєзнавчому виданні. Багате воно унікальними авторськими знахідками з життя старожилів та сучасників. Мабуть тому, деякі нариси з книги до її виходу в світ, друкувалися в олександрійській періодиці. Частина з них – україномовні, а частина – російськомовні. Багато в книзі патріотики, самобутності і любові до рідної землі. Це те, чого по життю нам часто не вистачає.
І, певно, що видати книгу самотужки Валерію Івановичу не вдалося б, якби не підтримка спонсорів. Зокрема, Віктора Недобиткіна, генерального директора «Агросвіту» та директора «Радіо Великих Доріг» Любові Мороз. Про усе це автор також говорив на презентації, дякуючи за підтримку всім, хто не байдужий до свого краю і його людей, окремо дякував працівникам музею за гостинність і розуміння. А наостанок Валерій Іванович запросив гостей до більш неформального спілкування, що продовжилось під час невеличкого фуршету.
Треба додати, що захід супроводжувався вміло підібраним відеорядом про світлини, зроблені автором для книги «Барокові закапелки Олександрії». Він емоційно був насичений добром, що має бути в кожному домі і в кожній родині, а головне – в серці кожного. Принаймні це крізь кожну сторінку, кожну ілюстрацію, й світлину автор намагався передати читачеві. І, певно, це йому вдалося.
Наталя Луценко для Першої електронної газети