Цими вихідними у Кіровоградській обласній бібліотеці для юнацтва ім. Є. Маланюка відбулася зустріч з Іреною Карпою, яка разом з іншими авторками представила збірку оповідань та ессе «Я не знаю як про це писати». ЇЇ написали учасниці терапевтичного онлайн-курсу «My Story».
Про це повідомляє Перша електронна газета.
Влітку 2022-го письменниця Ірена Карпа, проконсультувавшись із психологинею Ларисою Волошиною, започаткувала онлайн-курс «Терапевтичне письмо», де допомагала учасницям проговорювати пережитий біль та виплескувати емоції у власноруч написаних історіях.
Заняття виявилися корисними, тож Ірена продовжила працювати в напрямку творчого терапевтичного письма і заснувала курс «My Story», під час якого запропонувала учасницям попрацювати над досвідом, пережитим під час повномасштабної війни.
Усі, хто доєднався, писали твори, в яких ділилися власними історіями чи історіями близьких людей, створюючи оповідання на основі реальних подій. Врешті Ірена вирішила видати книгу не професійних письменниць, а «звичайних героїнь у надзвичайних обставинах».
Так з’явилася збірка короткої прози «Я не знаю, як про це писати». Всього до неї ввійшло 33 твори. Їхні авторки Марина Лазовік, Марія Карапата, Олеся Філіпенко, Ніла Ревчук, Дарія Солодовник та Оксана Руденченко. Всі вони зачитали свої історії чи окремі уривки учасникам презентації та поділилися емоціями і враженнями від такого терапевтичного письма.
Олеся Філіпенко з Луганщини розповіла, що повномасштабне вторгнення для неї було як «цеглою по голові». З 24 лютого 2022 року зародилося почуття провини.
«Я вирішила вилити все це на папір. Щоб виписати свою провину перед Україною, українцями. Люди, які ще з 2014 року зрозуміли справжню природу нашого ворога, наскільки їм було важко бачити, як навколо деякі просто не розуміли, що відбувається».
Оксана Руденченко – психологиня. Каже, коли почалася повномасштабна війна, то зрозуміла, що зовнішні та внутрішні опори почали руйнуватися не тільки в неї, а й в її клієнтів. Для того, щоб заспокоїтися, треба було знайти якусь внутрішню опору. Для самої Оксани опорою стали спогади про рідний дім і близьких людей.
Марина Лазовік сама з Кропивницького, розповіла, що курс «Терапевтичне письмо» їй подарував чоловік, який є військовим.
«Мій текст гумористичного типу. У такий час гумор теж має велике терапевтичне значення. Бо коли ми сміємося, відчуваємо, що ми живі».
Солодовник Дарія з Харкова, її родину як і багатьох, торкнулася вимушена евакуація. Разом з чоловіком вирішили, що вона з мамою та дітьми мають виїхали в Польщу. Там прожили понад рік, але бажання повернутися додому було сильнішим за страх перед війною.
«Цей терапивтичний курс допомагав триматися купи, бо дуже важко жити нарізно» – каже жінка.
Сама Ірена Карпа зазначила, що рада результатам курсу і з задоволення продовжить його.
«Я дуже радію коли мені щастить відкривати нових авторів, я люблю читати сама і я зацікавлена, щоб якісних авторів було більше. Так дивовижно слідкувати за тим, як змінюються тексти, від першого дня до дня X (останнього).
Наступний набір буде, мабуть, восени. Під час курсу учасниці спочатку слухають онлайн, а потім на 5 днів ми всі разом виїжджаємо в приємці місця для творчого письма. Це була вілла в Італії, будинок у Чехії, можливо зробимо таку активність і в Україні – для тих, хто не може поїхати за кордон».
Після презентації відбувся аукціон, на якому розіграли цікаві лоти: харківські цукерки, картина, ревеневий пиріг та інші. Всі зібрані кошти письменниці передадуть на Збройні сили України.
Нагадаємо, в Музеї мистецтв відбулася презентація книги Валерія М’ятовича «Хазяйка крамниці».