Кіровоградський обласний краєзнавчий музей – потужний науково-дослідний, науково-просвітницький і науково-методичний центр регіону. У цьому переконує Борис Шевченко, який очолює заклад вже півроку.
Про роботу під час війни, нові проекти, наукові досягнення і просвітницьку діяльність краєзнавчого музею Борис Шевченко розповів Першій електронній газеті.
– Борисе, вже пів року, як ви очолюєте Кіровоградський обласний краєзнавчий музей. Що вплинуло на ваше рішення стати керівником у складний час для всієї країни, коли триває російсько-українська війна?
– Мені випала честь очолити обласний краєзнавчий музей, заклад, у якому я розпочинав свій трудовий шлях після закінчення навчання на факультеті історії і права КДПУ ім. Володимира Винниченка. Я знав, що це дуже відповідальна справа – керувати таким потужним закладом і ще під час повномасштабної війни.
– Ви не нова людина в музеї. Як вам працюється в якості керівника?
– Мені довелося попрацювати в різних колективах, і хочу сказати, що колектив обласного краєзнавчого музею – один з найкращих. З першого дня на посаді я відчував підтримку і розуміння від колег того, що настав час оновлення, що краєзнавчий музей потребує змін. Щиро дякую всьому колективу за дружнє плече в реалізації тих проєктів, які ми започаткували разом. Впевнений, що в майбутньому втілимо в життя багато планів.
– Як війна вплинула на роботу музею?
– У першу чергу, це посилення заходів і виставок національно-патріотичного змісту. Усі зрозуміли, наскільки значущою є історія, як важливо знати, за що ми воюємо і чому з нами воюють, чому відстоюємо свою незалежність. Тому мешканці міста й області, переселенці повинні чітко розуміти, у чому полягає наша боротьба на свободу, незалежність та національну ідентичність українського народу.
Без перебільшення скажу, що війна змінила найдрібніші вектори роботи обласного краєзнавчого музею.
– Краєзнавчий музей – найдавніший музейний заклад нашого регіону. Ваше бачення, яким він має бути в сучасному вимірі? Що вже для цього зроблено?
– У мене чітке розуміння того, яким має бути обласний краєзнавчий музей – це потужний науково-дослідний, науково-методичний і науково-просвітницький центр.
Якщо говорити про науково-дослідний напрямок, то у нас працюють наукові співробітники. Окрім того, що вони проводять виставки, заходи, екскурсії, займаються науковою діяльністю. Також ми започаткували науково-методичний проєкт «Музейна школа онлайн». Кожного місяця науково-методичний відділ проводить онлайн-навчання для музейників області.
Щодо науково-просвітницької роботи, то тут ми посилили і концептуально змінили підхід до підготовки наших заходів.
З’явились тематичні проєкти «Розмови про театр корифеїв», «Культурний фронт у дії», «Мова міста», «Зелені скарби Кіровоградщини» та багато інших.
Якщо говорити в цифрах, за перше півріччя ми провели 224 заходи, у порівнянні з 2022 роком – їх було 75. Але зазначу: ми не женемося за кількістю заходів, має бути їх якісне наповнення.
– Чи відбулись зміни в організаційній роботі музею?
– Так. Їх ми провели в межах тих ресурсів, які є. Зокрема, було створено декілька нових відділів. З’явився потужний відділ науково-просвітницької та експозиційної роботи, який займається проведенням усіх наукових та тематичних заходів, буде вести роботу з відновлення стаціонарних виставок, що були демонтовані із введенням військового стану.
Закладено новий підрозділ – сектор історико-краєзнавчих досліджень, що займається науковими дослідженнями та долучається до науково-просвітницьких заходів.
Створено відділ маркетингу, розвитку та інвестування музею, який найбільше відповідає вимогам часу, займається популяризацією та промоцією, залученням інвестицій, участю у грантових програмах і проєктах.
Але ці зміни не останні, ми живемо в динамічний час і маємо бути готовими оновлюватися, відповідаючи новим викликам.
– Величезний об’єм роботи стосується філій обласного краєзнавчого музею. Як ви бачите їх розвиток?
– Коли говоримо, що обласний краєзнавчий музей – це головний музейний заклад регіону, це так і є. І це не тому, що ми так хочемо і придумали. Структурно, окрім наших внутрішніх відділів і секторів, у нас є відокремлені підрозділи
- меморіальний музей Марка Кропивницького, який дуже перспективний у туристичному плані, але вимагає фінансових вкладень і концептуального переосмислення. Це наша театральна історія.
- заповідник-музей Івана Тобілевича (Карпенко-Карого) «Хутір Надія», знаний в Україні об’єкт, який також потребує фінансових ресурсів для оновлення експозицій та поліпшення благоустрою території.
- перспективний музейно-природний заповідник «Тобілевичі» в с. Арсенівка. Усі ці три об’єкти важливі, адже ми позиціонуємо наше місто та область як колиску українського професійного театру.
Також є певні напрацювання щодо Музею історії українського хореографічного мистецтва, який розташований на «Хуторі Надія» і є першим в Україні і єдиним у світі.
Ще наші дві філії розташовані в селі Розуміка.
- Історико-архітектурний заповідник «Свято-Воздвиженська церква» – приклад сакральної архітектури. Перспективна філія, адже на території нашого краю збереглося мало таких об’єктів культової архітектури, які б не були знищені радянською владою.
- Історико-меморіальний заповідник «Чорний ворон», створений у 2020 році. Зараз активно триває процес концептуального осмислення та подальшого його розвитку.
– Видавнича діяльність є теж одним із важливих напрямів музейної роботи, який впливає на формування іміджу сучасного музею. Які вже є напрацювання та плани?
– Ми зробили декілька видань. Було започатковано новий проєкт до 140-річчя музейної справи на Кіровоградщині. Незважаючи на складні часи, ми відзначаємо цю дату. У травні презентували нову книгу «Музейна справа на Центральноукраїнських землях від зародження до кінця 1930-х років», яка є першим комплексним виданням з історії музейної справи нашого краю.
Також у травні вийшов третій випуск щорічного науково-методичного журналу «Музейний вісник Центральної України». Цей випуск присвячений радянським голодоморам на Центральноукраїнських землях.
До Дня Української державності підготовлено другу книгу нашого працівника Сергія Мілютіна «Борці за українську державність». Вона містить біографічні нариси про Фотія Мелешка, Василя Недайкашу, Андрія Гулого-Гуленка, Костя Пестушка та Герасима Нестеренка.
Зараз триває проєкт Меморіального музею Марка Кропивницького щодо створення сучасного видання книги казкових п’єс «Казкар Кропивницький», який підтримали обласний театр імені Кропивницького та «Ресторація Кропивницьких».
Якщо говорити про плани, то буде продовжуватись випуск серії «Визвольна боротьба 1917 – 1991 роки». Уже в розробці книга з робочою назвою «Бандерівці на Центральноукраїнських землях. 1941 – 1944 роки». Планів дуже багато, усе, звісно, залежить від фінансового питання. Видавництво книжок доволі витратне, тому шукаємо меценатів, спонсорські кошти.
– Про плани, чого чекати в найближчій перспективі та після Перемоги?
– У планах створити Музей російсько-української війни, і в цьому напрямку вже розпочали роботу. У центральному корпусі музею є окремий зал, присвячений сучасній російсько-українській війні, який стане основою для майбутнього музею разом з тими експонатами, які в майбутньому вдасться зібрати завдяки волонтерам. Ми всі віримо і чекаємо Перемоги, не склавши руки, а допомагаємо Збройним силам України і ведемо роботу на своєму музейному фронті.
Ірина Єгорова для Першої електронної газети.
Читайте також:
- Куцівці-Новгородці – 255 років. Від запорозької слободи до українського містечка
- “Баба Єлька” презентувала схему вишивки стародавньої сорочки з Кіровоградщини