“Баба Єлька” показала більше пів сотні вишитих сорочок, які зібрала за майже п’ять років діяльності проекту. Виставку відкрили до Дня вишиванки в Етнолабораторії на вулиці Театральній. Тут же організували воркшоп для бажаючих опанувати давню техніку вишивки і презентували патріотичні розмальовки для дітей.
Про це повідомляє Перша електронна газета.
Розвішані на стінах, розкладені на скринях, одягнені на манекени – сорочки з колекції “Баби Єльки” сьогодні займають більшість простору виставкової зали Етнолабораторії.
Чоловічих представлено значно менше, ніж жіночих. Як пояснює кураторка виставки Світлана Листюк, чоловіки свій одяг більше зношували, а жінки намагалися берегти, адже це саме їм доводилося прясти нитки, ткати полотно, шити і вишивати одяг. Тому чоловічі сорочки в експозиції можна перелічити на пальцях. Серед них імовірно найдавніша – сорочка, яка належала прадіду Миколи Ясененка з Любомирки.
Решта сорочок на виставці – жіночі. Додільні, до підтички, коротенькі куцики. Святкові і буденки. З крамного і домотканого полотна. Бавовняні, лляні, конопляні.
“Наша команда – волонтери і в багатьох питанням не професіонали, хоч сумлінно вивчаємо народну культуру. Ми не соромимося звертатися за порадами до людей, які мають в чомусь більше знань і досвіду. – розповіла Світлана Листюк. – наприклад, готуватися до цієї виставки нам допомагала вишивальниця Анна Баранова – наша землячка з Кропивницького, яка вже багато років проживає у Харкові і має власну майстерню. Протягом двох тижнів Анна щодня приходила в Етнолабораторію і ми працювали над кожною сорочкою, вивчаючи, розглядаючи, записуючи… Завдяки цій співпраці ми дізналися, що навіть найскромніша на вигляд сорочка вишита кількома різними техніками і є неповторним витвором народного мистецтва”.
Якщо говорити про традиційні сорочки Кропивниччини, то вони вирізняються брокарівською вишивкою (косий хрестик) червоно-чорних чи червоно-сірих кольорів із зображенням троянд, винограду, калинки та інших квітів.
Характерним для них є кольорове змережування пілок подолу (нижньої частини сорочки) чи рукавів і ластки, а також оздоблення пазухи вишивкою у вигляді планки.
Є й вишиті художньою гладдю, як от сорочка баби Єльки – Олени Рибалкіної 1915 р.н., яку вона вишила за рік до своєї смерті – у 2008-му.
Кілька сорочок з Кіровоградщини оздоблені фестонами (зубцями у вигляді трикутничків), деякі вишиті в техніці асізі чи з її імітацією, в інших рукав оформлений не традиційними пухликами, а буфами.
Дуже цікавими, за словами Анни Баранової, є сорочки з села Триліси, які вирізняються типовим для Кропивниччини подолом (низом) – вишитим чорним кольором на домотканному полотні, оздоблені лиштвою. Ці підтрички є архаїчними і демонструють давню народну традицію.
Окремо майстриня виділяє сорочку з села Цвітне, яка належала Олені Своробі 1880 р.н. Вона вирізняється не типовим для нашого регіону коротким і широким рукавом, але архаїчною і значно давнішою за станок (верхня частину виробу) підтичкою, низ якої оздоблений вирізуванням і лиштвою. Ця сорочка зайняла центральне місце в експозиції і стала прикладом для воркшопу з вишивки, який для відвідувачів Етнолабораторії проводить ще одна майстриня Ольга Проценко.
Це її перший майстер-клас. Рівно рік тому жінка сама взяла перші уроки вишивки і настільки захопилася, що швидко опанувала багато різних технік і сягнула рівня, коли може ділитися своїми знаннями з іншими.
Серед сорочок колекції одна вибійчана, вона створена у рамках проекту “Баба Єлька.Мода” спільно з Творчою майстернею “Будяк кучерявий” за допомогою техніки вибійки та з використанням орнаментів з рушників Кіровоградщини.
“Вибійчані сорочки від “Баби Єльки” – це наша альтернатива дорогим і розкішним реплікам, які виготовляють сучасні майстрині. Такі сорочки не менш красиві, але можуть бути доступнішими для сучасних модниць, які поки що не можуть дозволити собі виділити з бюджету 10-15 тисяч гривень на придбання вишитої сорочки”, – каже голова ГО “Баба Єлька” Інна Тільнова.
Ще однієї родзинкою відзначення Дня вишиванки в Етнолабораторії стала презентація альбому-розмальовки для дітей, які створили переселенка з Маріуполя Дарія Галько і дизайнерка “Нової газети” Наталка Андріянова. За основу взяли квіти, вишиті на барвистій сорочці, знайденій незадовго до вторгнення на смітнику у Кропивницькому.
“Це не випадковий вибір. Ми дуже хочемо, щоб діти зрозуміли: народна культура занадто цінна, аби опинитися на смітнику” – підкреслила Світлана Листюк.
Окрім своєї творчості, Дарія Галько зробила “Бабі Єльці” ще один подарунок до Дня вишиванки: придбала за власний кошт і передала в колекцію дитячу льолю – рідкісну вишиту сорочечку для немовляти. І хоч ця льоля не з Кіровоградщини, дівчата з “БЄ” вірять, що вона покладе початок формуванню колекції дитячого одягу у фондах Етнолабораторії.
Читайте також: Смакували “діалектизми” і збирали гроші для воїнів – “Баба Єлька” влаштувала звану вечерю