Куток у селі – це невеличка частина населеного пункту, що об’єднує садиби територіально, а односельчан – духовно. Власне, якщо це поєднати ще з неймовірними українськими народними піснями, козацьким кулішем, виступами та спілкуванням, все це отримає загадкову назву “Кутковини” у Новопразькій ОТГ.
«Кутковини» стартували у Новопразькій громаді восени торік з ініціативи Світлани Сафронової, директорки місцевого будинку культури №2 та керівнички вокального ансамблю “Молодиці”.
“Мій тато Василь Іванович, 1939 року народження, розповідав мені, що в Новій Празі раніше на різних кутках, завжди збиралася десь молодь, десь люди старшого віку. І завжди можна було почути на одному кутку одну пісню, на другому – іншу. І ми розуміємо, що попри те, що раніше людям жилося важче, у них була душевна потреба спілкуватися. Вона є і зараз… Проте телебачення, інтернет багатьох загнали у свої “шкаралупки”.
У культурі я працюю вже 35 років. І я бачу, який у нас відтік глядачів, щоб ми не робили… У нас є, що показувати, але… У нас є багато загальноселищних заходів, які проходять в центрі села або в будинку культури. На них приходять лише ті, хто поряд. А інші? Околиці нашого селища майже пусті. Особливо я помітила це зараз, коли організовую “Кутковини”. Дуже багато людей літнього віку, вони вже не прийдуть в центр чи будинок культури на концерт. Тому ми вирішили йти до людей”, – Світлана Сафронова ділиться думками, які надихнули від слів переходити до діла.
“Зірочки, але я ж сама це не потягну”
Шукати підтримки жінка почала серед своїх односельців – учасників колективу, селищної ради, підприємців і фермерів. Адже знала: якщо залучитися підтримкою небайдужих людей можна досягти успіху.
Я прийшла у свій колектив “Молодиці” на репетицію і кажу: “Зірочки, але я ж сама це не потягну. Мені треба, щоб я знала на кого опираюся. Мені треба команда”. І вони всі в один голос мені сказали: “Да, да, давайте”, – з радістю пригадує перший схвальний відгук від своїх колег по співу, а потім за допомогою зверталися і до селищної ради, і до фермерів, і до підприємців, які підтримали.
Як назвати проект, який мав на меті на кожному кутку громади (а їх у Новопразькій ОТГ 48!) створити справжнє пісенне свято, громадська активістка вирішила не одразу.
“Я розуміла, що ці заходи мають бути для невеликої кількості людей, щоб вони мали задушевний характер. І виникла назва “Кутковини” – пісенне свято на кожному кутку”, – каже пані Світлана.
“Моє село – це батьківський поріг”
Програма заходу мала бути святковою. Такою, щоб дух захоплювало, щоб хотілося глядачам слухати ще і ще. Тому, кажуть, здебільшого імпровізували. До програми включили понад десять творів.
“Ми співаємо про козаків, ліричні та авторські пісні, в основному народні. З нами ще виступають місцеві солісти чи поети, на кожному кутку ми знаходимо свої родзиночки. Я автор кількох пісень, мені наші художні керівники допомагають зробити аранжування. Кожні кутковини розпочинаються з моєї пісні:
“Моє село – це батьківський поріг,
Моє село – земля, що родить хлібом.
Моє село – це пил курних доріг,
Протоптаних ще прадідом і дідом”, – наспівує Світлана Сафронова.
Перші “Кутковини” відбулися на вулиці Першотравневій у Новій Празі. З вересня по листопад 2018 року вдалося провести 12 свят на кутках не лише у Новій Празі, а й прилеглих околицях. Традиційним на святі став козацький куліш, адже поселення козацьке, тож і частують по-козацькому.
І співають, і вивчають проблеми громади.
Цьогоріч проект вдалося удосконалити, залучившись фінансовою та менторською підтримкою Програми DOBRE “Голос громади в місцевому самоврядуванні”, який втілює на Кіровоградщині Спілка “Громадські ініціативи України” у партнерстві з Агенцією сталого розвитку “Хмарочос”.
Задля зручності та ефективності проведення пісенного свята, організатори створили глядацьку залу просто неба. Було придбано розкладні столи і лави, фотоапарат.
“Чим більше ми йдемо у глибинку, тим більше я розумію, що у людей вимоги і претензії до життя зовсім інші. Ми вчора були у селі Веселка Пантазіївського старостинського округу. Коли я перед презентацією почала з ними зідзвонюватися, мені сказали так: “Та вам нема смисла їхати. Ви зараз на організацію затратите ресурси і зусилля. А там живе 15 осіб”. Я трохи подивувалася, адже це живі люди! Ми коли поїхали в розвідку із чоловіком Юрою, а ми завжди робимо такі розвідувальні експедиції перед проведенням “Кутковин”, у мене була думка, що це загублений світ. Людей практично немає, хати–пустки. Їх і продати не можна… Просто ворота підперті дрючечками… Було дві багатоповерхівки, на одній вулиці – дві хати жилі, і на іншій – дві. Бачу школу, велике приміщення, з вікон якого ростуть дерева. Навпроти теж велике приміщення, двері відчинені, все на своїх місцях, стоять стільчики – це колишній клуб, який багато років не працює. Біля амбулаторії прибрано…”, – пригадує пані Світлана перші враження. Та люди на свято прийшли, зацікавилися, включилися в організаційну роботу, відпочили від душі.
Після кожних “Кутковин” обговорюють актуальні проблеми, шукають спільно шляхи вирішення, залучають органи місцевого самоврядування. Світлана Сафронова каже, що цей проект не матиме завершення, адже він унікальний для Новопразької громади і даруватиме місцевим щоразу нові емоції.
Автор Вікторія Семененко.
Фото і відео Андрія Крившенка.