Днями в обласному художньому музеї у Кропивницькому майстриня Ірини Михалевич презентувала персональну виставку “Живі барви писанки” – 160 писанок, виконаних у різних техніках. Обирає жінка і різні матеріали – використовує павині, перепелині, гусячі, качині та курячі яйця. Серед фарб – навіть один із видів комах. Ірина є однією з не багатьох майстрів України, яка популяризує роботу саме з природними барвниками. Вона навіть започаткувала власну віртуальну школу, де навчає своїй майстерності й закордонних “учнів”.
Навчатися писанкарству Ірина Михалевич почала в 2011 році – самотужки за посібниками. За шість років Ірина опанувала різноманітні техніки. Зараз вона працює в традиційній восковій техніці без попередніх начерків олівцем, створює писанки в кольорі (використовуючи природні барвники), а також опановує техніку витравлювання писанок. Майстриня оздоблює писанки різного розміру: індичачих, павиних, перепелині, гусячі, качині та курячі яйця.
На цьогорічній виставці «Живі барви писанки» в обласному художньому музеї було представлено 160 писанок. Серед барвників у списку майстрині є навіть комахи:
“Усі роботи, які представлені на виставці, були написані протягом 2014-2016 рр. на курячих, індичачих, павиних, перепелиних, качиних та гусячих яйцях. Я використовую природні барвники: ягоди чорниці, шовковиці, цвіт бузини, мальви, листя горіха, березові сережки, сафлор, жовтець, безсмертник, лушпиння цибулі, кропива, сандала, комахи кошеніль”, – розповіла майстрині Ірина.
Ірина є однією з не багатьох майстрів України, яка популяризує роботу саме з природними барвниками. Тож під час презентації майстриня розповіла про особливості такої техніки:
“Зараз я працюю лише з природними барвниками. Перед тим як розписувати писанку, я сама збираю матеріали, з яких пізніше отримаю фарбу. Для цього я замочую у воді необхідний матеріал, потім варю його протягом 15 хвилин – за цей час рослина віддає свій колір. Потім відвар проціджується, додається спеціальний мінерал – квасци. Після його додавання відвар потрібно ретельно розмішати. Коли суміш охолола, можна фарбувати”, – додала Ірина.
Для того, щоб навчити інших писанкарству, Ірина започаткувала віртуальну школу писанкарства «Ряст». До цієї школи, окрім українців, вже долучилися поціновувачі писанок з використанням природних барвників з Японії, Швейцарії, Канади та інших країн.
Ірина наразі відтворює колекцію писанок Кіровоградщини за каталогом С.К. Кульжинського – наймасштабнішого каталогу писанок ХІХ століття, також мріє створити колекцію авторських травленок за мотивами українських народних казок.
