У Чехії доволі часто можна зустріти у меню ресторану чи кафе страву борщ із приписом «російський». Подружжя з Кропивницького, яке вже кілька років живе в Празі, вирішило виправити це і відкрити «Борщарню», де готуватимуть справжні українські страви, зокрема й борщ. Зробити це вирішили у розпал пандемії, однак «ковід», сподіваються, їм не завадить. Гроші на проєкт, вирішили збирати на краудфандингу, де всього за тиждень відгукнулося кілька десятків українців.
В гості до подружжя завітали кореспонденти Радіо Свобода, повідомляє Перша електронна газета.
Зустрічаємося із Ташею та Алексом у них вдома. Затишна квартира в одному із тихих районів столиці Чехії. Перше, що відчуваєш відкривши двері, – тут готують щось смачне.
«До вашого приходу ми вже відварили м’ясний бульйон. Зараз накришимо овочі, зробимо засмажку, і готово! Це буде класичний червоний борщ. Але, як ми знаємо, – скільки хат в Україні, стільки й борщів», – нарізаючи капусту, розповідає Таша.
Подружжя живе у Празі вже понад 3 роки. Алекс – айтівець, і, отримавши пропозицію взятися за проєкт у Чехії, вирішив з дружиною переїжджати. За цей час вони обросли багатьма друзями, та за однією річчю сумують досі.
«Нам не вистачає тієї їжі, яку ми хочемо, за якою ми скучили. Її тут просто немає, і ми, і наші друзі – ми сумуємо за нею. Без сліз, але сумуємо. Я коли приїжджаю додому, кажу: «Мамо, спечи мені пиріжок з яйцем, бо я його тут не їм», – розповідає Алекс.
Якщо знайти таку їжу проблематично, подружжя вирішило робити її вдома. І не просто для себе, а й пригощати улюбленими стравами своїх нових друзів. Так з’явилися, як їх сама називає Таша, – «Борщ-вечірки».
«Ось за цим столом ми сідаємо, наливаємо борщ, пропонуємо горілку, пропонуємо сало, нарізаємо темний хліб. Ми розказуємо, як це все споживають у нас. Ми пригощали індійців, американців… Наш український борщ спробувало стільки народу. І всі, коли ми озвучили їм нашу ідею «Борщарні», вони так сказали: «Вау!» І так нас підтримали, що нам здалося – треба робити», – каже Таша.
Подружжя знайшло приміщення і почали робити там ремонт. Вкладали свої гроші, але для більшої впевненості вирішили відкрити краудфандинг (сторінки, на яких люди презентують свої ідеї та збирають кошти на їхню реалізацію) і попросити небайдужих українців допомогти. За тиждень зібрали майже півтори тисячі євро.
Щоправда, за словами Алекса, як і в його знайомій IT-сфері – це більше не про гроші, а про перевірку ідеї.
«Це привід дати про себе знати і одразу знаходити нових людей. І ми одразу бачимо, що те, що ми робимо, подобається людям або ні. Це крута перевірка ідей. Бо до нас приходять люди й кажуть: ви таку класну штуку робите, ми хочемо якось вас підтримати. Це схоже із запуском стартапу. Ми бачимо, що ми займаємо якусь нішу, на яку люди вичікували. Вона існує, і люди хочуть цього», – розповідає Алекс.
Українці в Чехії – найбільша з етнічних громад. І, за словами подружжя, приміром, у Празі практично немає місць, де можна поїсти справжнього домашнього борщу і поспілкуватися з українцями. За їхніми словами, багато хто намагався відкрити такий заклад, але не вийшло. Нині ж, в умовах коронавірусної кризи, зробити це, здавалося б, ще важче.
«Якщо ви «погуглите» український ресторан, то ви дуже мало чого знайдете. Можливо, за Прагою, але чомусь так українці ховаються. У нас немає такого місця, куди ми можемо приходити та спілкуватися. І кликати людей, іноземців, і показувати, що у нас є. А щодо «ковіду» – ми його не боїмося. Бо формат у нас дуже швидкий. Це не треба довго сидіти і їсти якихось п’ять страв. Формат «їжа із собою» також працюватиме. І ми розуміємо, що рано чи пізно це вже має скінчитися. Це не може тривати довго», – розповідає Алекс.
Називатиметься заклад «The Борщ», і навіть на тимчасовій вивісці подружжя написало «Українська полевкарня» («полевка» чеською – суп).
Стосовно вживання слова «українська» Алекс і Таша сумнівалися до останнього. Адже у чехів подекуди досі стереотипне ставлення до українців.
«Ми питали просто і друзів, і чехів – люди по-різному ставляться до цього. Дехто казав, що не треба цього вказувати. Але це якось дивно не казати, що ми українці. Так, це можна прочитати і сказати: «Гм, українці… А як ми ставимося до українців? А хто такі українці в Чехії? А хто такі заробітчани?» Ну, будемо змінювати потрохи. Треба щось робити, бо ми не лише заробітчани», – розповідає подружжя.
Ба більше, у створенні такого закладу подружжя бачить і просвітницьку місію. Адже борщ у деяких чеських ресторанах замовити можна. Але у меню він зазвичай «російський».
«У нас були в гостях наші чеські друзі. Ми їх пригощали борщем, і дівчина запитала: «Скажи, будь ласка, а яка різниця між українським і російським борщем?» Я так набрала повітря і кажу: «Російського борщу не існує». Ну, і спробувала пояснити, коли ми про борщ вперше дізналися, що це була Київська Русь і так далі. За кордоном люди дуже часто кажуть «русскій борщ», тому що його можна спробувати тільки в «русскіх ресторанах». Тому я бачу в цьому таку маленьку нашу місію, аби показати, що ні! Що, взагалі то, він наш», – каже вона.
Нині подружжя робить у приміщенні ремонт і сподівається через кілька місяців влаштувати вже офіційну «Борщ-вечірку».
Зазначимо, що борщ є основною першою стравою і символом української кухні, хоча ввійшов і в кухні інших країн.
Читайте також: “Баба Єлька” збирає гроші на краудфандингу для видання збірки кулінарних рецептів