У рамкам благодійної акції під назвою «Поділись хлібом заради майбутнього!», яка відбувається третій рік поспіль до Дня пам’яті жертв голодомору з ініціативи народного депутата України Станіслава Березкіна, представники народного депутата провідали свідків тих страшних подій, записали їхні спогади для історії та передали їм хліб, як символ життя, достатку і благополуччя.
90-річний Олексій Прокощенко сам родом з села Золотницьке Компаніївського району. Пережив голодомори 32-33 років та післявоєнний -46-47 років. «У 30-роках мене та мою рідну сестру Віру врятувала мама – Єлізавета Марківна. Працювала вона кухарем у колгоспі. Люди були голодні, проте у хліба колгоспному амбарі було повно. Така була політика. Наша мама не їла, а приносила нам свою пайку. А батько та мій рідний старший брат Івко не пережили голоду. Так само і у моєї дружини Віри, яка вже зараз покійна, рідна найменша сестричка померла. Дружина завжди мені розповідала історію, яка врізалася їй у пам’ять. У 33-ому до них у хату прийшли активісти а серед них і не чужа їм людина – мамина кума. Батьки заховали пшоно у люльку, в якій лежала місячна сестричка. Активісти не пожаліли навіть дитя – забрали все до останньої зернинки», – згадує чоловік.
Олексій Антонович воював, дійшов до Будапешту, повернувся в своє рідне село. «Уявіть собі, як мене зустрічали жінки, я – один із десяти хлопців, які пішли на війну, повернувся живим. Але ще довелося пережити і страшні голодні роки в 46-47-му. Тоді так само вивозили хліб. Вижив я, бо мене влаштували експедитором на машину, яка возили зерно в область. Так ми з водієм придумали схему, щоб можна було трохи вкрасти та вижити», – розповів свідок голодоморів.
«Ви, як ніхто розумієте тих, хто сьогодні переживають наслідки війни в Україні: втрачають рідних, недоїдають. Ви розумієте, як важливо бути милосердним та допомагати ближньому», – з таким словами звернувся до свідків голодоморів народний депутат Станіслав Березкін.
