Учора, 23 березня, відомий кропивницький спортивний журналіст Юрій Ілючек поділився своїми враженнями про поїздку у Південну Корею на ХХIII зимові Олімпійські ігри. Наш земляк відвідав уже другу Олімпіаду – 2 роки тому Юрій Ілючек також висвітлював події літніх Олімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро.
Журналіст на прес-конференції розповів про позаспортивні враження від поїздки у Південну Корею, організацію наймасштабніших зимових змагань планети та деякі цікаві випадки на аренах у Пхьончхані.
Про це повідомляє Перша електронна газета.
Загалом, за словами українського журналіста, арени у Південній Кореї були підготовлені дуже якісно. Олімпіада була організована на найвищому рівні. Приміром, у прес-центрах воду журналістам підвозив спеціальний робот. Такі самі роботи прибирали у коридорах адмінбулівель Олімпіади.
“Враження грандіозні! Корейці вміють робити свято. Вони робили це від душі, так, як і потрібно для подібних масштабних змагань. Ніякого негативу щодо організації Олімпіади немає. Єдине, на початку змагань були проблеми з волонтерами, які не знали, де розташовуються олімпійські об’єкти”, – розповів Юрій Ілючек.
За його словами, саме через проблеми із волонтерами наш журналіст разом із рештою українських колег не змогли потрапити на церемонію відкриття Олімпіади – волонтери не могли показати журналістам, де їм забрати їхні квитки.
Юрій Ілючек розповів, що у столиці зимової Олімпіади-2018 у місті Пхьончхан відбувалися лише церемонія відкриття, закриття і нагородження. А змагання відбувалися у двох інших містах.
Спортивний оглядач із Кропивницького на час своєї поїздки на Олімпіаду жив у корейській родині разом із двома іншими колегами. За словами Юрія Ілючека, проживати у олімпійському містечку досить дорога забаганка – коштує 195 доларів за добу. Журналісти ж знайшли собі помешкання за 95 доларів.
Пан Юрій говорить, що він задоволений проживанням поряд із корінними корейцями, адже отримав неабиякі враження і познайомився із побутом та традиціями цього народу.
“Мешкали ми втрьох у одній великій кімнаті. Корейці сплять на підлозі, і ми спали на підлозі. У них підлога з підігрівом. У цій великій кімнаті у нас була також і кухня”, – розповів журналіст.
Він також розповів, що корейці справили на нього враження дуже гостинних людей:
“Люди, які нас приймали, подарували нам великий ящик отакої корейської “Мівіни”, – продовжив розповідь Юрій Ілючек, показуючи паперовий стакан. – Таку вермішель видавали кожному журналісту у прес-центрі, щоб ми могли трохи підживитися. Вона відрізняється від нашої, тому що вона не така солона. Корейці майже не їдять солі і хліба. Хліб там знайти дуже важко, він є лише у супермаркетах. І коштує він десь 80-90 гривень на наші гроші”.
Спортивний оглядач також розповів, що основною їжею корейців є рис, рибні страви і дуже гострі салати. Примітно, що, за його словами, у корейців немає такого дуже поширеного у нас блюда, як “корейська морква”.
“У корейців є подібні гострі салати з капусти, наприклад салат “Кімчі”. Корейської моркви у них немає. Це радянське надбання. У ті часи в СРСР пекінської капусти не було, а моркви – скільки захочеш. І корейці, які жили на території радянського союзу почали готувати цю свою гостру страву із моркви. Там ми жодної корейської моркви не знайшли” – запевнив Юрій Ілючек.
Паличками наш земляк так і не навчився користуватися. За його словами, він завжди просив дати йому традиційну для нас вилку.
Юрій Ілючек запевнив, що виконав обіцянку, яку давав собі перед поїздкою на Олімпіаду – побувати на усіх змаганнях:
“Я фізично не зміг би відвідати усі змагання, тому що їх дуже багато і деякі відбувалися паралельно. Але мені вдалося побувати на всіх олімпійських аренах”.
Кропивницький журналіст був також присутній на арені, на якій єдине українське золото виграв фристайліст Олександр Абраменко. Емоційна реакція кропивницького журналіста на перемогу українця потрапила до прямої трансляції багатьох телеканалів. (у відео – на 50-ій секунді та 2-ій хвилині 15-ій секунді)
“Ми були в екіпіровці збірної України, з великим прапором, і коли ми почали видавати ті емоції, які були після перемоги Саші Абраменка, привернули певну увагу. Це було дійсно неповторно”, – поділився враженнями Юрій Ілючек.
За словами кропивницького спортивного оглядача, єдині змагання, де була низька відвідуваність, це хокей. Так сталося через відсутність провідних світових зірок хокею, які грають у НХЛ. Керівництво ліги не змогло домовитися із міжнародною федерацією хокею і вперше суперзірки хокею не поїхали на Олімпіаду.
На розповіді про ці змагання Юрій Ілючек зупинився більш докладно:
“Всі розуміли, що збірна, як ми їх називали, “безпритульних”, або “без роду, без племені” є головним фаворитом цих змагань. Вони готувалися до цих змагань. Росіяни зібрали команду, підлаштували під Олімпіаду свій чемпіонат. Їм потрібно було хоч щось виграти на цих Олімпійських іграх. І вони таки виграли цей турнір.
Але у фіналі вони були на межі грандіозної ганьби усього російського хокею. Тому що у фіналі вони грали зі збірною Німеччини. Ну ви розумієте, що найкращі хокеїсти Німеччини грають у НХЛ. А ця збірна складена зі спортсменів Бундес-Ліги. За 5 хвилин до фінальної сирени німці вийшли уперед 3:2. Ми сиділи у ложе преси поряд із білорусами та росіянами. І ось, коли німці забивають цю третю шайбу, усі три українські журналісти зриваються і починають скандувати “Німеччина! Німеччина!”. Білоруси не могли зрозуміти, чому так відбувається. Виявляється, що вони реально не розуміють, що у нас тут відбувається в державі, чому ми так зневажаємо до росіян.
Але на жаль німці злякалися того, що вони зробили, пропустили шайбу у більшості і програли”.
Він також додав, що на цьому фінальному матчі уся арена була забита звезеними вболівальниками з Росії. Їх спеціально привезли, платили їм добові і вимагали, щоб вони активно вболівали.
Щодо виступів збірної України на Олімпіаді, яка завоювала одну золоту медаль і посіла 21-ше місце серед понад 90 країн, Юрій Ілючек назвав їх “беззаперечним успіхом за нинішніх умов”:
“У тих умовах, які зараз існують в Україні, одна золота медаль – це беззаперечний успіх зі спортивної точки зору. Тому що лише 30 з 90 збірних змогли здобути хоч одну медаль, тому що за всю історію України, це у нас лише третя золота олімпійська нагорода на зимових іграх.
Я вважаю, що в нинішніх умовах українські спортсмени не могли б завоювати більше медалей. Тому що, немає в нас інфраструктури, у нас не будують палаци спорту, не будують сучасні арени. Остання арена для зимових видів спорту була збудована в Україні ще у 1986 році. У нас немає де готувати спортсменів. Вони вимушені їхати за кордон, щоб готуватися там. У нас немає належних умов. Це навіть не спортивна проблема, це проблема загальнодержавного рівня. У нас спорт фінансується по залишковому принципу.
Українські спортсмени пройшли жорстокий відбір і потрапили у число найкращих атлетів планети і змагалися з ними. Вони презентували Україну. І вони гідні того, щоб ми їх поважали, а не зневажали, як деякі”.
Насамкінець Юрій Ілючек подякував усім спонсорам, завдяки яким він отримав можливість відвідати зимові Олімпійські ігри-2018 у Пхьончхані. Це такі меценати, як президент ФК “Зірка” Максим Березкін, голова Кіровоградської ОДА Сергій Кузьменко, перший заступник голови облради Юрій Гугленко, президент федерації бейсболу і софтболу України Андрій Ніколаєнко, Руслан Згривець, Тігран Хачатрян, Олексій Олійник, Ігор Волков та Сергій Максимов.
Півтори сотні фотографій із Олімпіади-2018 у південнокорейському Пхьончхані та повну розповідь кропивницького спортивного журналіста Юрія Ілючека чекайте на сторінках Першої електронної газети згодом.
Дмитро Васильєв, Перша електронна газета
Фото автора, а також надані Юрієм Ілючеком