Дорога до життя: жительці Кіровоградщини замінили механічне серце на живе

Люблю писати про хороші, мотиваційні, цікаві історії. Пишу про людей, які хочуть і вміють робити важливі речі. Слідкую за оновленнями в сфері реформ і намагаюся писати про складне простими словами)
Контакт: Facebook Telegram
Фото ІА Дивись.info.

Ім’я мешканки Кіровоградщини Людмили Філяренко певний час тому прозвучало у багатьох національних ЗМІ – вона стала другою пацієнткою, якій пересадили механічне серце, та однією із двох претендентів на справжній орган. Операцію взялися зробити у Білорусі. Коли два українці з механічними пристроями у грудях їхали за кордон, вони не знали, хто із них повернеться додому уже зі справжнім серцем. Адже лікарі мали би обрати одного – кому підійде донорський орган. І цим реципієнтом виявилася саме мешканка Кіровоградщини.

“Щороку 5 тисяч українців чують страшні слова: “Вам допоможе лише пересадження донорського органу”. Та тільки одиниці дістають шанс на порятунок за кордоном. Інші – гинуть. І статистика страшна: дев’ятеро смертей щодня”, – йдеться у прев’ю до сюжету телеканалу СТБ.

У першій частині проекту телеканал СТБ розповідає про двох унікальних українців з механічними серцями. Саме ці моторчики дають їм змогу дожити до трансплантації у Білорусі. Одна з цих героїнь – мешканка Кіровоградщини Людмила Філяренко.

Життя змусило Людмилу завчасно стати дорослою і відповідальною. Коли їй було всього 11 років – померла її мати. І в родині з трьома дочками залишився один батько. Біль від втрати дорогої і коханої людини залишилася в родині назавжди. Саме тому, ставши мамою, Людмила завжди знаходила час для свого маленького хлопчика. Якось вона захворіла грипом, хворобу перенесла без лікування. Проте ураження зазнало серце. Воно розтягнулося і стало не здатним перекачувати кров. І, коли почула від лікарів свій діагноз “Дилатаційна кардіоміопатія” і таке страшне слово “трансплантація”, вона подумала не про себе, а про Артемку – сенс всього її життя. Про маленьку людину, яку просто неможливо залишити тут, без її материнської любові. Жінка виховує сина сама.

“Це моя дитина. І моє життя – заради того, щоб його поставити на ноги”, – каже в ефірі СТБ Людмила Філяренко.

Коли тривалість життя Людмили почала злічуватися днями, столичні лікарі почали спільно збирати кошти для пересадки їй механічного серця, аби хоча б якось дати їй шанс на життя. Лікарі-кардіохірурги влаштували благодійний забіг на Трухановому острові у Києві. Усією країною збирали кошти для порятунку Людмили – матері-одиначки з Кіровоградщини.

Жінка стала другою пацієнткою, якій пересадили механічне серце – у жовтні 2016. Механізм допомагає перекачувати кров, але все-одно не зможе повноцінно працювати, як справжнє серце. Пристрій приєднується до серця недужого і забезпечує циркуляцію крові в організмі. Із механізмом замість серця можна прожити кілька років, свідчить світова практика. Потім – обов’язкова трансплантація донорського органу. Пройти відстань від палати до кабінету лікаря у кілька десятків метрів – наче здолати марафон. Порівнювала тоді тридцятирічна пацієнтка Інституту серця Людмила Філяренко.

Загалом після повернення з лікарні Людмила на вулицю майже не виходила. Вдома ж із нею постійно хтось перебував. Але жінка переконувала: у побуті майже нічого не змінилося. Вона так само може готувати їсти, прибирати. Але тепер частіше замість активної праці береться до вишивання. Людмила постійно ходила із сумкою на плечі та регулярно міняла батерейки – такі умови життя із механічним серцем.

ФОТО ІА Дивись.info.

Нещодавно Людмила Філяренко, разом із іншим пацієнтом з механічним серцем поїхала у Білорусь, де лише одному із українців могли пересадити механічне серце. Про це розповідається у наступній частині проекту.

У списку очікування тут більше – 40 пацієнтів. А у обох пацієнтів третя група крові, донорів якої знайти непросто. Та перше ж обстеження засвідчує – у Павла інфікований кабель, який веде до серця. Чоловіка лишають у лікарні, а Людмилу відвозять на орендовано квартиру.

Через три тижні після приїзду – для одного з пацієнтів є донорське серце. Республіканський кардіоцентр – це місце, де для іноземців пересадка коштує 100 тис. доларів.

Розмір донорського серця підійшов саме для мешканки Кіровоградщини. Тому уже за чотири години у грудях Людмили битиметься трансплантоване серце донора.

48-річний чоловік-донор помер від черепно-мозкової травми. Хірург каже, що це добре для реципієнта.

Як проходила операція, яка тривала на півгодини довше, ніж планувалося, показує телеканал СТБ.

Журналістка телеканалу СТБ Irina Zaslavets на свої сторінці у Фейсбук написала, як проходила ця операція.

“Вона так сильно боялася, що на в’їзді до операційної змогла хіба промовити: “у мене є син, я мушу..” А я, яка за останні роки побувала вже, здається, на десятках операцій, тоді у Мінську вперше в операційній молилася…

Це була повторна і від того дуже складна операція: змучені ранковими плановими, хірурги стали до екстреної.

За три години донорське серце уже чекало в операційній, а Людиного дістати лікарі все не могли.. Велика крововтрата через розріджену препаратами кров.. цілих чотири години і 36 хвилин на апараті штучного кровообігу..

Нерви не витримували навіть в лікарів. А я просто, здається, всі ті чотири з половиною години не дихала.. і ковток повітря відчула лише з першим ударом донорського серця.

Зранку в реанімації мені сказали: “тепер все залежить від неї. Ми підстрахуємо, але вона має сама усе зробити..”

І ось рівно два тижні потому Люда написала: “мене переводять на поверх”. Найстрашніше – операція і реанімація – позаду”.

“У Людмила Филяренко було дуже складне захворювання – делатаційна кардіоміопатія. Її вчетверо збільшене серце уже не могло самостійно качати кров і їй терміново треба було нове. Життя Люді врятував штучний шлуночок, або інакше – “механічне серце”. Гроші збирали всією Україною і у жовтні Borys Todurov разом із німецькими лікарями його успішно імплантували. На початку червня жінка поїхала до Білорусі на трансплантацію. Гроші дав МОЗ.

Рятувати таких як Люда у себе Україна не може, а відправити за кордон виходить одиниці – це дуже дорого. 9 людей щодня помирає так і не дочекавшись донорського органу:(

Люда одна із тих дуже небагатьох українців, кому пощастило.

Вона, правда, переймається, що недостатньо гарна після “процедур”.. а я дивлюся і думаю: “Яка ж красуня!) і нехай ці дріб’язкові переживання будуть її найбільшим клопотом в житті”

Як минула перша доба після операції та як почувається перша українка із пересадженим серцем СТБ обіцяє показати сьогодні, о 22:00.
Поширити:

Залишити коментар:

коментар