Согодні, 26 січня 2017 року, минуло два роки з дня загибелі відважного воїна, славетного сина України – підполковника Збройних Сил України (посмертно), бійця 42-го мотопіхотного батальйону 57-ї мотопіхотної бригади – Володимира Степанка.
Незламний воїн, патріот своєї держави Володимир Степанок загинув 26 січня 2015 року поблизу міста Дебальцеве Донецької області під час виконання бойового завдання, боронячи нашу державу від російсько-терористичної агресії.
Володимир Степанок народився 27 січня 1968 року в селі Майське Джанкойського району Республіки Крим, де минуло його дитинство й шкільні роки. З 1985 по 1989 роки Володимир навчався у Новосибірському вищому військовому політичному загальновійськовому училищі. По закінченню училища направлений до Туркестанського військового округу. З серпня 1989 року виконував обов’язки заступника командира парашутно-десантної роти у політчастині. Коли Україна у 1991 році проголосила відновлення незалежності, націоналіст прийняв рішення і вже у грудні склав присягу на вірність народу України.
25 червня 1993 року одружився, а 1994 року у подружжя народилася донька Юлія. Сім’я тривалий час перебувала в Криму – за місцем проходження служби Володимира Івановича. 1998 року закінчив Київський військовий гуманітарний інститут, після навчання у якому його було направлено до тодішнього Кіровограда у військову частину – на посаду старшого офіцера відділення виховної роботи. Цього ж року отримав військове звання майора Збройних Сил України.
Від самого початку перебування у Кропивницкому Володимир Степанок разом із родиною був активним патріотичним громадянином й долучався до розв’язання проблем міста. Беручи участь у різноманітних патріотичних заходах, ніколи не був байдужим до проблем розбудови української держави. Влітку 2012 року Володимир долучився до лав Всеукраїнського об’єднання “Свобода”.
Володимир Степанок викликав симпатію у побратимів, а тому мав серед них авторитет як справжній чоловік і принципова людина. Завжди був учасником масових заходів, акцій на підтримку української позиції в місті.
Узимку 2014 року Володимир Степанок був активним учасником революційних подій на Майдані у Києві. А коли на Україну нахлинули ворожі сили окупаційних та диверсійних російських збройних груп, кадровий військовий і націоналіст долучився до захисту рубежів держави – став заступником командира 42-го батальйону територіальної оборони (зараз 42-й ОМПБ) 57-ї окремої мотопіхотної бригади.
26 січня 2015 року під час активних бойових дій на Донеччині під Дебальцевим Володимир Степанок загинув внаслідок потрапляння снаряду ПТУРС у його БТР. Разом із Володимиром загинув водій. Без чоловіка і батька залишилась дружина Олена Степанок та донька Юлія.
30 січня містяни попрощались із Володимиром Степанком. Його побратими-націоналісти на колінах проводжали труну з тілом загиблого.
Поховали незламного патріота на Алеї слави Рівнянського цвитаря у Кропивницькому.
сюжет телеканалу “Кіровоград”
У червні 2015 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни Володимир Степанок був посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Також загиблому посмертно присвоїли чергове військове звання підполковника.
19 лютого 2016 року іменем Володимира Степанка було названо одну з вулиць неподалік його місця проживання у Кропивницькому.
У листопаді 2017 року ім’я Володимира Степанка викарбували на меморіальному знаку кримчанам, які загинули в боях за єдність України.