Сьогодні, 29 липня, громада села Іванівка Кіровоградського району вшанувала пам’ять про свого земляка, заступника командира розвідувальної групи 3-го кіровоградського полку спецпризначення Анатолія Бузуляка. Анатолій загинув 29 липня в 2014 році в районі міста Сніжне Донецької області внаслідок мінометного обстрілу терористів, виконуючи бойове завдання з порятунку пілотів збитого українського літака.
Знайомі, рідні та близькі Анатолія зібралися біля пам’ятної дошки, яку встановили два роки тому на будівлі місцевої школи. Односельці запалили свічку та вшанували пам’ять про свого захисника хвилиною мовчання.
Читайте також: Трагічна річниця: 2 роки тому загинула група спецпризначенців з Кропивницького
Підтримати маму та вклонитися своєму побратиму приїхали товариші по службі – військові третього полку спецпризначення.
«Анатолій був веселим і добрим хлопцем. Коли обороняли Донецький аеропорт, жартома називали його директором, бо у нього був окремий кабінет», – згадують про нього побратими.
Дуже щемні та теплі спогади першої вчительки Анатолія Вікторії Василівни Гавриленко:
«Маленького сором′язливого хлопчика Тошку я знала ще до вступу в перший клас. Адже ми були сусідами. З його мамою, Галиною Дмитрівною, у нас були гарні стосунки, а наші дітки Тошка з Ігорьком разом виросли, відвідували дитячий садочок. Тошка був старшим на 2 роки від мого синочка, тож завжди йому допомагав у всьому і захищав. Наші дороги переплелися ще сильніше – я стала першою вчителькою Тошки Бузуляка (адже так його завжди всі називали ). Ще з раннього дитинства Тошка виділявся з поміж своїх однолітків . Він був добрим і сором′язливим хлопчиком, завжди допомагав своїм друзям. Щедрість і доброзичливість Тошки не мала меж, ділився всім, що в нього було до крихітки. Серед зими частував своїх друзів величезними соковитими духмяними грушами. По шматочку ми ділили таку величезну грушку-ласунку на 16 частинок для однокласників. Дуже гарно Тошка навчався. Це допитливе хлопченятко із розумними великими чорними оченятами все намагалося схоплювати на льоту. Знання давалися Тошці легко, він дуже любив на уроках працювати самостійно (особливо йому подобалася математика). Намагався завжди бути кращим і першим. І це в нього виходило. Усі чотири роки навчання в початковій школі Тошка отримував похвальні листи за високі досягнення».
Однокласниця Світлана Тарапака сиділа з Анатолієм за однією партою.
«Одного разу під час контрольної роботи мене «заштопорило». Тоді Тошка зробив контрольну роботу за себе і за мене. Анатолій дуже любив грати в теніс. Тільки продзвенить дзвінок на перерву, як він стоїть біля тенісного столу з ракеткою. Грав дуже вправно. Навіть обігрував старшокласників. Всі дуже його любили. І поважали. Як він переїхав до іншої школи то, напевне, сумував за нами, бо писав листа. Ми дуже зраділи листові і всім класом потім писали відповідь», – згадує однокласниця.
Для Галини Дмитрівни Бузуляк син Тоша завжди залишиться у спогадах молодим, енергійним, веселим.
«Він завжди допомагав мені в усьому. Із самого малечку на городі, на роботі він був зі мною. Коли йшов у школу був дуже маленьким, важив всього 13 кілограмів. Я його весь час носила у школу, бо дорога йшла вгору – важко було йому йти. А зі школи ми бігли наввипередки – хто перший. Він обганяв мене, забігав у двір та кричав у весь голос: «Я – перший!». Він був дуже до мене прив’язаний, а я до нього. Ми, як кажуть, відчували один одного на відстані», – розповіла Галина Дмитрівна.
Галина Дмитрівна, подякувала усім за те, що бережуть пам’ять про її сина. «Хочу подякувати і Станіславу Березкіну за те, що не забуває одиноких матерів, дуже важливо, щоб про наших синів згадували. Спільно з громадою (велика подяка керівнику місцевого сільськогосподарського підприємства – Володимиру Гавришу та його працівникам) благодійний фонд «Добротвір» встановив борд в пам’ять про роковини загибелі Анатолія», – сказала мама.
У 2015 році з ініціативи Галини Бузуляк в Іванівці було відкрито дитячий майданчик в пам’ять про сина.
Також 12 січня 2017 року, в Іванівському НВК у Кіровоградському районі відбулося урочисте відкриття класу-музею, присвяченого славетним односельчанам, які воювали в Афганістані у 1979—1989 роках і солдатам, які нині захищають Батьківщину у зоні АТО.