Спорт дає можливість розвиватися, змінювати себе як зсередини, так і зовні, допомагає пережити нелегкі часи. Він допомагає не лише зберегти здоров’я та знайти себе, а й дає можливість почати все спочатку, зробити те, що раніше здавалося неможливим. В усьому цьому особисто переконався спортсмен, керівник екстрим-клубу “Ekvitas” та просто сильна і впевнена у собі людина – Вадим Хрипливий.
– Ось уже майже 2 роки як ти переїхав із Донецька у Кіровоград – наскільки складно було у незнайомому місті починати все спочатку, збирати команду, створювати власну справу?
– Уже минуло два роки. Я навіть не помітив цього. Для мене немає поняття «чуже» місто, є поняття – моя планета. Я не відокремлюю себе якимось рамками, межами. З приводу міста, я швидко втягнувся – дуже спокійне тихе місто. Він мені одразу дуже сподобався. Тут я служив, тому мені було легше одразу сюди притулитися.
З приводу команди – перші люди, які стали членами моєї команди, з’явилися місяця через чотири. Це – Міша Черненко, який зголосився прийти на допомогу моєму клубу, як мінімум, інформувати, розкручувати сайт, сторінки в соціальних мережах. А от поняття “Ekvitas” як команда з’явилося десь через рік після його створення. Тобто, десь рік тому. Коли ми відсвяткували День народження клубу, я вже почав проводити відбір на заступників, на членів команди. Спочатку я хотів вибудувати якусь демократію, щоб кожен брав участь у розвитку клубу. Щоб не було так, що я – головний, а усі інші на якійсь певній посаді.
Зараз у нас в команді семеро людей. Звісно, будуть випадати люди, які будуть виїжджати, вступати в інші ВНЗ, тому у нас буде проводитися добір у команду, бо робота є. Для подальшого розвитку, наприклад, потрібен фотограф, дизайнер, відеомонтажер. Нас ще мало знає, хоча деякі кажуть, що нас багато хто знає. Загалом ми виступаємо на багатьох фестивалях, Дендропарк запрошує нас на свої заходи. Тож є куди рости.
– Які вимоги ти ставиш до своїх майбутніх колег. Якими вони мають володіти якостями?
– На першому відборі я брав в принципі усіх, хто хотів хоч трохи внести щось у розвиток клубу. Але зараз я кажу своїм колегам, що “Ekvitas” у минулому році і у цьому – це різні речі. Потрібно підвищувати планку. Перша вимога – це проявляти себе, бути активним у суспільному та спортивному житті. Друге – це, як член команди ти повинен бути хорошим оратором, вміти розказати про дисципліну, за яку відповідаєш. Також ти маєш розбиратися і в менеджменті, і в піарі, і в маркетингових ходах. Це не лише, як члену команди потрібно, а і в подальшому житті знадобиться.
– Наскільки я знаю, ти служив в армії? Чи допомогло це тобі у спорті?
– Армія – це взагалі окрема тема. Перш за все, вона змушує раціонально розділяти свої можливості, свій час і дуже добре розвиває твою кмітливість. Це основне, чого вимагає спорт. Ну і звичайно, допомагає підтримувати фізичну форму. Коли я прийшов до армії, я важив 107 кг. Мене навіть хотіли списати, але мої бажання стояли вище і я залишився. Прийшов додому з 83 кг, я зрозумів, що я можу. З тих пір спорт для мене – віддушина. Часто запитують, як я відпочиваю без алкоголю. А я і не напружуюсь. Якщо для них відпочити – це піти з друзями в кафе, то для мене – це піти з друзями позайматися у залі, встановити якийсь рекорд. Там я релаксую по-справжньому.
– Як спорт змінив твоє життя?
– Він загартував мій характер, подарував цілеспрямованість, яка штовхає мене вперед, допомагає не сумніватися у собі, дає можливість стати кращим, і, звичайно, впевненість у своїх силах. Можу сказати, що спорт рухає мене вперед. На початковому етапі він навчив мене бути цілеспрямовним, а це вже не дає звертати увагу на трабли, які трапляються у житті. Спорт допомагає бути впевненим не тільки у тому, що ти робиш, а, перш за все, у собі як особистості.
– Що за цей час ти можеш вважати своїм найбільшим здобутком?
– Найголовніше – те, що ми виросли як клуб, нас дійсно помічають і знають. Особисто я брав участь у багатьох змаганнях, досягав певних результатів – у кросфіті, важкій атлетиці, гімнастиці. Я щодня встановлюю нові власні рекорди, спілкуюсь з людьми, які приємні мені. Це основні зміни. Але найважливіше – те, що розвивається наша спільна справа, що ми стаємо потрібними людям.
– Як надалі ти плануєш розвивати екстримальний спорт у Кіровограді? Про що ще мрієш, до чого прагнеш, що плануєш?
– Однією з глобальних цілей зараз є запуск rope jumping. Цей проект готується близько 2 років, та ніяк не може запуститися через проблеми з документами. Я думаю, що скоро це питання буде вирішено. Це новий етап в розвитку екстримального спорту саме у Кіровограді. Хочеться розвивати та популяризувати подібні речі.
Крім того, я прагну автономності у нашому клубі, хоча ми й так майже незалежні, але хочеться обходитися без спонсорів, не писати гранти. Є приклади, коли ті проекти, які отримують гранти, нерівномірно розподіляють отримані кошти, і тому з деякими аспектами я не згоден. Через це основна ціль – автономність. Для більшої популяризації та для розширення наших можливостей.
– Чи залишається у тебе час на особисте життя? Адже, напевно, ця робота вимагає багато часу?
– Завжди, коли мені казали, що краще піти прогулятися, ніж сходити на тренування, я відповідав, що спорт навіть понад мене. Не піти на тренування – неможливо. Навіть, якщо я не хочу – змушую себе. Спорт – частина мене.
З приводу особистого життя можна сказати, що я знайшов не просто роботу, а хобі. Я працюю 24/7 і мене це абсолютно не втомлює і не напружує. Я можу працювати автономно: по телефону, у соцмережах. Мене надихає, коли люди пишуть: “Дякую клубу “Ekvitas” за те, що відкрили очі, дали дивитися на світ по-іншому”. Активний відпочинок, а саме – екстримальний спорт, допомагає змінюватися зсередини, додає нових якостей. Приємно, коли ти не тільки береш, а й віддаєш людям приємні емоції, радість.
– Наскільки Кіровоград можна назвати екстримальним?
– Тут є люди, які займаються паркуром, фрістайлом, ті ж самі скейтери, але це не все так гармонійно, як би я хотів це бачити. Навіть не те, як я хотів, а те, як воно має бути у співвідношенні з іншими містами України. У нас є таланти, які можуть показати себе не лише в Україні, а й на світовому рівні. Просто потрібно допомагати людям розвиватися, підвищувати свій рівень. Окрім України є ще Європа… Та й увесь світ. Тому нам є куди рости.
Надія Ухаліна для Першої електронної газети