«Їм реально пощастило!», – перше, що спадає на думку при вигляді вирви за майже п’ять метрів від паркану їхнього обійстя. І це ще, каже хтось за нашими спинами, її вже трішки присипали… Ми – на місці падіння ворожої ракети в Онуфріївці, яку приземлила наша ППО вночі 23 жовтня.
Місце – в самому центрі селища, до будівлі, наприклад, селищної ради – 500 метрів. За «екскурсоводів» нам селищний голова Віталій Береза та його перший заступник Володимир Гамера.
Місце прильоту – двір колишнього радіозаводу, тут – майданчик для обробки вторинної сировини: брухту, пластику, макулатури, поліетилену, скла. Із побаченого й почутого від місцевих напрошується висновок про те, що попри роботу зенітників бойова частина ракети вибухнула не в повітрі, а при приземленні. Чим, непевно, й пояснюється загадкова відсутність уламків ракети.
Поки ми знайомимося, роззираємося, фіксуємо руїни на фото й відео, з’являються господарі хати, яка постраждала від вибуху найбільше, – ті, яким пощастило. Пощастило залишитися неушкодженими, а от про будівлі у їхньому дворі такого не скажеш…
Господар, Станіслав Маленіков, працює на «швидкій». Тієї ночі був на зміні. Стверджує, що сирена повітряної тривоги заволала вже після потужного вибуху. Його дружина Любов разом із хворою мамою перебувала вдома, обидві спали. Після вибуху тещу господаря терміново перевезли до іншого житла, адже дім залишився без тепла й електрики. Та й самі там ночували.
– Я так перелякалася, що зараз навіть не пригадую отого звуку, – розповідає пані Любов. – Я спала, просто відчула, що полетіли шибки. Зразу пішла до мами – жива чи ні? Світла не було – навпомацки по склу йшла. Почала розуміти, що десь щось вибухнуло.
Обом жінкам пощастило: ночували у кімнатах, що вікнами виходять не на місце прильоту. Маленікові тішаться ще й тому, що в них того разу не гостювали син із дружиною, які зазвичай ночують у кімнаті, яка виходить на базу переробки, –в ній осколками скла посікло все. А поїхали вони від батьків саме напередодні тієї страшної ночі.
Найпомітніші руйнування в господі – знесені покрівлі будинку й літньої кухні (їх уже накрили плівкою, дах на хаті, каже господар, підірвало на кілька сантиметрів), мереживо серйозних тріщин по фасадах і стелях, одна зі стін гаража тримається лише на верхньому перекритті, зім’ята вщент металева огорожа, знищений сарай.
– Яку вам обіцяють допомогу?
– Обіцяють, – відповідає Станіслав, – А там будемо дивитися. Була комісія, поліція… У яку суму обійдеться ремонт – неможливо порахувати. Якщо зараз одна шиферина п’ятсот гривень коштує… Плюс ліс. Як одне вікно тільки сімнадцять тисяч, а їх треба сім штук.
За словами Любові, мова йде про компенсацію в двісті тисяч гривень. Однак Маленіковим здається, що цього для повного ремонту буде замало.
– Це мінімум, за який лише будинок хоч трішки можна привести до ладу, – вважає голова сім’ї.
Маленікови відзначають, що рятувальники, місцеві посадовці дуже швидко приїхали й оперативно спрацювали. Електрику постраждалим відновили в той самий день.
Біля веранди обережно погавкує чорний песик. Господарі і про нього згадують – Дружок, будка якого стоїть за кілька метрів від воронки, через шок добу нічого не їв, не гавкав, майже непорушно лежав. Лише зараз трішки опритомнів. Станіслав жартома зауважує, що на відміну від собаки, стрес на іншу живність вплинув позитивно– кури почали краще нестися.
Ще до сьогоднішнього приїзду доводилося чути, що над Онуфріївською громадою пекельні ракети літають дуже часто. Чоловік це підтверджує:
– 24 лютого усі ракети літали туди-сюди, туди-сюди… Тут у нас якесь таке місце, всі над нами літають. 24-го я був вдома. Вийшов на двір, ото отак сів, курю – а вони тільки й літають. І чорні, і білі – всякі.
– Прилетіло за двадцять хвилин до першої, – каже селищний голова Віталій Береза. – Нині ми займаємося відновленням, допомагають громадські організації й просто небайдужі люди. Із резервного фонду селищна рада виділила два мільйони гривень. Мільйон – для фізичних осіб, мільйон – на ремонт будівель, що належать раді: адміністративні, соціальної сфери, освіти й культури. Зазнали шкоди 76 будівель, з яких 10 – із більш значними руйнаціями. Головне, що ніхто із жителів Онуфріївки не постраждав.
На подвір’ї раптово з’являється начальник Олександрійської РВА Ольга Коріненко. За її словами, вона приїхали підтримати постраждалих. Говорить, що районна влада також матеріально їм готова допомогти:
– Зараз вивчаємо, яким механізмом можна допомогти із районного бюджету. Мова йде про невелику суму – приблизно сто тисяч. Є нюанси – треба погодження певних міністерств.
Руїнами походжає чоловік незвичної для наших країв зовнішності. Нам підказують, що це і є власник переробки – етнічний пакистанець і громадянин України Хан Захíд Улла. Його доля – сюжет для кінострічки.
– Я вже давно живу в Україні, – каже він російською із вкрапленнями української. – Маю вищу освіту – я інженер-будівельник. У Донецьку створив бізнес, а в 2014-му, коли все оте почалося, переїхав до Краматорська. Там теж налагодив свою справу. Але вже у березні цього року перебрався до Онуфріївки.
Захíд вважає свій бізнес доброю справою, адже сприяє чистоті довкілля й здоров’ю людей. І от лише все налагодилося – прилетіло. Аби уявити втрати його невеликого бізнесу, слід побачити спалену й понівечену техніку. Чого лише варта знищена головна трудова конячка – вантажна ГАЗелька.
– Слава Богу, що ніхто не постраждав, – вважає він, – тільки майно. Ви бачите, що від нього нічого не лишилося. Ми купили ГАЗель, щоб збирати по магазинах картон і все інше. А взяли машину у розстрочку і виплатити за неї ще не встигли…
З цими словами у його очах з’являються сльози:
– Бракує слів… Шкода всього. І люди гинуть, і чимало постраждало. Особливо тяжко від того, що живеш незрозуміло як… Могли взяти на роботу кількох людей. Ну не дали, як бачите.
Сам Захі´д тієї ночі був в іншому місці. Коли за дзвінком людини із сусіднього магазинчика примчав на місце, вже застав рятувальників, поліцію й людей, які їх допомагали.
– Що плануєте робити далі?
– Буду працювати. Нас не зламати! Ми все відбудуємо, ми сильні й розумні люди. Вся громада допоможе. Вже працюють енергетики – скоро буде живлення. Дякую всім, хто допомагає й співчуває, що теж важливо. Так, шкода втраченого майна, але з іншого боку – коли є такі співчутливі люди, це дає нові сили розпочати все заново. Трудимося далі. Все буде Україна!
Нагадаємо, ракетний удар по енергетичних об’єктах Кіровоградщини. Що відомо.
Ігор Крушеницький. Фото автора.