Півзахисник збірної України, вихованець футбольного клубу “Олімпік” ДЮСШ-2 з Кропивницького Євген Коноплянка, який влітку 2015 року став справжньою трансферною бомбою “Севільї”, так і не зумів заграти у Прімері. Роман українця з андалусійським клубом виявився нетривалим та завершився неочікуваним переїздом у Бундеслігу.
Чому з мріями про “Барселону” Євген опинився в “Шальке”, спробував розібратися “Футбол 24” .
Нетривала Ейфорія
Не лише в Україні, але й на Піренеях поки що не можуть зрозуміти, як 26-річний гравець, який приїжджав у “Севілью” в якості зірки європейського футболу, так безславно залишив табір команди-короля Ліги Європи. Спортивний директор “рохібланкос” Мончі виграв боротьбу за “українського Мессі” (а так величали Коно іспанські ЗМІ) в самого “Атлетіко”. Представники “матрацників” вже провели попередні перемовини з агентами екс-“дніпрянина”, однак шалена любов Сімеоне до таланту свого співвітчизника Ніко Гайтана, який у підсумку надягнув футболку мадридського клубу лише через рік, не дозволила Коноплянці стати частиною третьої сили іспанського футболу. Українець більше не хотів чекати та пристав на пропозицію з гарячого півдня Іспанії.
Трансфер Коноплянки в “Севілью” зчинив справжній фурор. У столицю Андалусії приїхав футболіст, який зі скромним за європейськими мірками “Дніпром” дістався фіналу єврокубка та опинився на олівці скаутів топ-клубів Європи. І нехай в Іспанії не одразу навчилися правильно вимовляти прізвище українця, а тамтешній коментатор в епічному матчі за Суперкубок УЄФА-2015 в ейфорії викрикував “голасо де Чокоплянча”, тут розуміли, що це гравець з ДНК зірки.
Американські гірки імені Емері
Незважаючи на те, що підписання Коноплянки було проханням тодішнього наставника “Севільї” Унаї Емері, баскський фахівець не поспішав залучати українця до стартового складу. Свої перші шість матчів у Прімері Коно розпочинав на лаві запасних і, навіть, після переможного гола у ворота “Райо Вальєкано” Емері не виділив Жені жодної хвилини у грі проти “Барселони”. Лише в 7-му турі Прімери українець вперше став “титуларом” андалусійської команди, видавши класний матч проти “Хетафе”. Тоді Коноплянка відзначився голом та асистом. Після цього вінгер, який швидко завоював любов севільської публіки, славно “відвозив” на “Рамон Санчес Пісхуан” оборону “Реала”, який капітулював з рахунком 2:3. Екс-“дніпрянин” відзначився двома гольовими передачами, а іспанські ЗМІ з неприхованим захопленням описували гру українця, повіривши у народження нової зірки Прімери.
Однак, ейфорія тривала недовго, а кар’єра українця в “Севільї” все більше нагадувала американські гірки, коли ти здіймаєшся вгору і одразу падаєш вниз. Попри наявність у тренерському штабі Емері росіянина Черишева, Коно так і не спромігся зрозуміти вимоги баскського фахівця та втратив місце у старті. Іспанська преса пояснювала нестабільність Євгена важкою адаптацією до нового чемпіонату, та проблеми українця, схоже, мали зовсім інший характер.
Вже на презентації у “Севільї” Коноплянка “виблиснув” знанням декількох іспанських виразів та пообіцяв незабаром дати ціле інтерв’ю на “кастельяно”. Втім, обіцянки так і залишились обіцянками, а українець продовжував увесь сезон працювати на тренуваннях “рохібланкос” за посередництва Черишева. Цілком ймовірно, що саме незнання мови стало першим цвяхом у кар’єрну могилу Коноплянки в “Севільї”.
Емері вимагає від своїх гравців повної самовіддачі, однак це не стосується лише гри на футбольному полі. Щоб заграти під керівництвом емоційного та надзвичайно вимогливого баска, Женя повинен був продемонструваnи бажання до самовдосконалення, прагнення якнайшвидше вивчити мову для порозуміння з партнерами. Інертно працюючи в цьому напрямку, Коно, за переконанням багатьох іспанських експертів, відштовхував від себе Унаї.
Втім, куди більше, ніж незнання мови, вплинула на провал українця в “Севільї” непереконлива гра в обороні. Після “Дніпра” Євген потрапив у команду, де потрібно було не лише активно діяти на атаку, але й регулярно допомагати при захисті власних воріт. Доволі часто доводилось спостерігати, як Коноплянка, втративши сферу при невдалій спробі обіграшу, вальяжно повертався назад. Для прикладу, той же Вітоло у схожих епізодах був готовий відірвати суперникам ноги, лиш би не допустити контратаки на свої ворота. Згадайте лише, як вже при Сампаолі у матчі за Суперкубок УЄФА-2016 Женя втратив м’яч у центрі поля і замість того, щоб будь-якою ціною зупиняти Карвахала, просто спостерігав за голом, що коштував “Севільї” поразки.
Справа в тому, що в Іспанії, як і інших топ-чемпіонатах, свою зірковість потрібно доводити на полі. Без важкої праці та самовіддачі на усіх рівнях жоден тренер за гарні очі не довірить гравцеві місця у старті. А Коноплянка, на секундочку, входив у трійку найбільш оплачуваних футболістів “Севільї”, тому й вимоги до нього були відповідні.
Adios по-чилійськи
Здавалось, що з приходом Сампаолі українець нарешті віднайшов ідеального для себе тренера. Коно феєрив на передсезонних зборах, забиваючи та асистуючи партнерам. Але щойно настав час офіційних матчів, в яких вирішувалась доля титулу, Хорхе одразу посадив Коноплянку на “банку”, а вже згадана помилка у матчі з “Реалом” остаточно дала зрозуміти, що “севільський роман” українця близький до завершення. Вирок Женя підписав собі у повторному матчі Суперкубка Іспанії проти “Барселони” на “Камп Ноу”, коли він отримав шанс показати себе у старті, але так само успішно і змарнував його.
На відміну від Емері, Сампаолі не захотів “возитись” з українцем та запросив на його позицію іспаномовного Сарабію. Чилійський фахівець вибудував доволі чітку та просту стратегію нового проекту, підписавши аж шість аргентинців. І справді, навіщо змушувати українця вчити іспанську, якщо можна легко порозумітись зі своїми.
Та й схема гри, яку почав практикувати Сампаолі в андалусійській команді, позбавляла Коно будь-яких шансів на ігровий час. У матчі проти “Вільяреала” “Севілья” діяла за популярною нині 3-5-2, де Вітоло довелось закривати усю праву бровку. У той же час в центрі поля діяли Васкес, Кійотаке та Н’Зонзі. Як бачимо, для типового вінгера Коноплянки варіантів залишилось не так вже й багато, а враховуючи його здатність відпрацювати на оборону – практично жодних.
Коноплянка покидає Іспанію, хоча ще і зв’язаний контрактом з “Севільєю”. У нього є сезон, щоб знову нагадати про себе усій Європі. Хочеться вірити, що “Шальке” – це лише перехідний етап для Жені, після якого знову можна буде помріяти про “Барселону”. Однак у Німеччині він повинен зрозуміти, що мрії стають реальністю лише завдяки важкій праці…