Завтра, 22 вересня, у Львівській Майстерні Шоколаду (вулиця Дворцова, 16/7) відбудеться презентація дебютної збірки Олі Застеби та Наталії Сулими “Рівновага”. З собою мати хустку чи пов’язку для очей (для читання поезії у форматі “театру вух”)
Де: Львівська Майстерня Шоколаду (вулиця Дворцова, 16/7)
Коли: 22 вересня 2016 року (четвер)
На котру: 19.00
Вхід вільний.
“Сьогодні згадувалася сніжна зима 2016 року, переддень зимового кемпу, коли терміни тиснули і потрібно було пришвидшити написання передмови до неочікуваної для мене тоді збірки двох знайомих і близьких мені людей Ольги Застеба та Наталії Сулими. Рівновага… Якби ви знали, як це в тему, як це в ціль, як це болить! Єдиним порятунком часом стає поезія”, – каже автор передмови і модератор презентації Ірина Ткаченко.
Заблукати у диві!
замість передмови
До збірки поезії «Рівновага/Равновесие» ніяк не пишеться традиційна передмова. Хоча назва провокувала до балансування і збереження рівноваги у формулюванні літературознавчих діагнозів, але моя особиста жіноча суголосність з ліричними героїнями цієї незвичайної книги-білінгви спровокувала до розхристаності.
Мої сентенції після блукання у поетичному диві не будуть схожими на літературознавчу статтю чи відгук. Це, радше, спроба причесати особисті враження від першого прочитання поезії сильних жінок.
Поетичні галактики Ольги Застеби та Наталії Сулими у своєму часі і просторі успішно перетнулися, як і життєві шляхи поетес. Оприявлення цих поетичних світів закономірне: знаючи добре Олю і Наталку, історію їхнього знайомства та перипетії життєвих доль, нуртувало постійне очікування Чогось.
У таких жінок поезія – це самозахист. Від розпатланого світу, брехні, деструкцій, розчарування, болю, розлуки…
У таких жінок поезія – це любов. До того ж світу, чоловіка, краси, неба, сонця, лісу, життя…
Вони не мають інакшої мови, ніж Поезія. Оголеність почуттів збірки вражає: в якісь моменти сповідальність ліричних героїнь лякає і насторожує. Діагностичність окремих поетичних рядків на кшталт «Світ монохром. А ми лише гості» чи «…світ – це збіговисько літер, А я в ньому гостя непрошена» струшує свідомість. Проте вітальна сила перемагає:
Ну не гоже так жити, балансуючи між
Чорно-білих крапок, безіменних пустельок….
Заблукаю у диві!
\О.Застеба\
У цій збірці немає того штучного поетичного епатажу, яким так часто намагаються зробити поезію оригінальною. Хоча текстам обох поетес не бракує вишуканих образів, алюзій, символіки, підтекстів. Є вдалі спроби експериментів з структурою поезії, грою слів та образів, що додає збірці вишуканості, як-от: «Заплетіть у косу цей розпатланий світ», «Прошивает яркой нитью нас на вылет… Это – Жизнь».
Я радила б цю збірку читати чоловікам: це ключ до розуміння Жінки. Жагучої, нестримної, дитинної, наївної, сильної, зневіреної, люблячої, одержимої, самотньої, незадоволеної, відвертої – тут всі жіночі іпостасі у їх поетичному обрамленні! Головне – їхня справжність.
Мені бути собою – мука теж,
а інакшою – прісно й несолодко.
\О.Застеба\
Співавторство двох жінок з різним життєвим досвідом і світосприйняттям створює ефект сповідальності та філософічності. Читаючи кожну поезію як одкровення, розумієш важливість проголошення слова і дякуєш за довіру, з якою поетеси йдуть до свого читача. У пошуках рівноваги головне не загубити себе і здатність радіти життю, навіть після усвідомлення того, що ти у ньому гість.
Післясмак поезії Ольги Застеби і Наталі Сулими не гірчить: рівновагу у поетичних діагнозах життю витримано. Факт появи самодостатньої збірки з оригінальним ілюстраційним наповненням, яке зіграє роль візуального поводиря по їхньому поетичному Всесвіту, доводить, що у кожній із них живе сильна жінка-воїн. Що ж, ці види порту вже тепер жіночі!
Ірина Ткаченко,
кандидат філологічних наук,
м. Кропивницький