Вулиці некомуністичного Кіровограда. Провулок Дмитра Донцова

Перша електронна газета продовжує знайомити кіровоградців з видатними постатями, на честь яких цього року було перейменовано ряд вулиць нашого міста. Цього разу ми познайомимо вас із постаттю головного ідеолога українського інтегрального націоналізму, політичого діяча, публіциста та філософа Дмитра Донцова, на честь якого було перейменовано провулок Котовського.

Котовський Григорій Іванович, ім’я якого раніше носив провулок, був українським червоним козаком і отаманом, радянським військовим та суспільним, політичним діячем, командиром червоноармійських загонів та з’єднань у період громадянської війни (1918–1922). Зробив стрімку кар’єру від простого безробітного, судимого за кримінальні злочини до радянського керівника високого рівня, члена Союзного, Українського й Молдавського Центрального Виконавчого Комітету СРСР, типовий життєпис для багатьох радянських керівників того часу. Член Реввійськради СРСР.

Згідно Закону “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки” провулок не може носити його ім’я, тому 19 лютого, постановою міського голови його було перейменовано на провулок Дмитра Донцова.

Доктор Дмитро Іванович Донцов (нар. 30 серпня 1883, Мелітополь — † 30 березня 1973, Канада) — український літературний критик, публіцист, філософ, політичний діяч, головний ідеолог українського інтегрального націоналізму.

Народився 17 (30 за новим стилем) серпня (за іншими даними 10 вересня) 1883. Походив з роду слобожанського козацького полковника Федора Донця, нащадки якого отримали дворянські звання і змушені змінити прізвище . У 1900 р., після закінчення Мелітопольського реального училища, залишив рідне місто і переїхав до Царського Села біля Петербургу, де продовжив освіту на юридичному факультеті Петербурзького університету, який закінчив у 1907 р.

Студентом почав інтенсивну політичну діяльність і 1905 вступив до Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). Його двічі арештовували: 1905 у Петербурзі та 1908 у Києві. Після другого арешту й восьми місяців ув’язнення заходами родичів його випускають на поруки, і того ж року він виїхав у Галичину (Австро-Угорщина). У 1909–1911 роках навчався у Віденському університеті, там же познайомився з українською студенткою і його майбутньою дружиною Марією Бачинською. Провчившись 4 семестри у Відні, 1911 р. переїхав до Львова, де продовжив навчання і, в 1912р., одружився.

1913 року Донцов через конфлікт на національному ґрунті вийшов з УСДРП.

1917 року одержав ступінь доктора юридичних наук у Відні.

З 1914 проживав у Відні й Берліні, а з 1916 — у Швейцарії, активно включився у роботу Союзу Визволення України (СВУ), заснованого 4 серпня 1914, згодом став першим головою СВУ.

На початку 1918 повернувся до Києва, де працював у гетьманських урядових структурах, 24 травня наказом гетьмана став директором Української Телеграфічної Агенції (УТА) при уряді гетьмана Павла Скоропадського (Бюро преси при міністерстві внутрішніх справ). Разом з Липинським, Шеметом створив Партію хліборобів-демократів.

Протягом 1919–1921 — шеф Українського пресового бюро при посольстві УНР у Берні (Швейцарія).

З 1922 — знову у Львові, редагував журнали «Літературно-науковий вістник», «Заграва», «Вістник», друкувався у німецькій, швейцарській та польській періодиці.

1926 написав свою провідну роботу «Націоналізм».

Займався публічною діяльністю, виступаючи заочним опонентом апологетів ідеї комунізму, роблячи розляглі доклади перед громадою. Жовтнем 1929 у Львові виступив з критичною доповіддю про сутність здійснюваної в УРСР політики українізації; промова теоретика українського націоналізму стала відвертою альтернативою промові Скрипника, виголошеній у Львові вереснем 1929.

У 1939 емігрував за кордон (Бухарест, Прага, Німеччина, Париж, США, Канада), з 1947 до самої смерті жив у Монреалі (Канада), там же у 1948-1953 рр. викладав українську літературу у місцевому університеті.

Помер 30 березня 1973 у Канаді. Похований у США на українському кладовищі в Саут-Баунд-Брук.


Меморіальна дошка у Мелітополі
Поширити:

Залишити коментар:

коментар