Коли над Харковом почали вибухати снаряди, Галина Горькова з жахом спостерігала, як місто, що стало для неї рідним, де вона працювала, будувала плани та зустрічала світанки, раптово перетворилося на зону небезпеки. Довго вагалася, однак прийняла непросте, але глибоко особисте рішення – повернутися до рідної Вільшанки на Кіровоградщині.
Про це повідомляє Перша електронна газета за інформацією обласного центру зайнятості.
«Я народилась тут. Тут ще жив батько. Це була не просто хата – це була опора», – згадує пані Галина.
Звісно, Галина не збиралася сидіти склавши руки. Вона одразу звернулася по допомогу до Вільшанського відділу обласного центру зайнятості. Шукала не ідеальну роботу, а точку опори, можливість бути корисною, мати стабільність і відчуття, що життя триває.
Фахівці служби зайнятості не просто допомогли з працевлаштуванням. Вони вислухали, підтримали, дали відчуття, що Галина не одна в цій скрутній ситуації. І вже невдовзі вона отримала направлення на роботу контролером водопровідного господарства в КП «Комунальник».
«Це звичайна робота, але кожного дня я серед людей. Обходжу домівки, веду облік, слухаю, як живе громада. І знаєте – знову відчуваю, що потрібна. Не знаю, що буде завтра, але я вдячна за сьогодні. За те, що є дах над головою, робота і спогади, які ніхто не зможе забрати» – ділиться Галина.
Сьогодні Галина Горькова – приклад того, як навіть після втрат і кардинальних змін можна знайти нову точку відліку. Її історія – це розповідь про силу повернення, про незгасне людське тепло та про глибоке усвідомлення того, що справжній дім – це не лише стіни, а й люди, спогади та незламна віра в завтрашній день.
Читайте також: Переселенців з Дніпропетровської області прийняв Голованівський район (ФОТО)
Залишити коментар: