10 травня у Плетеному Ташлику Злинської громади провели в останню путь 31-річного солдата Андрія Зелінського – місцевого фермера, який став до зброї, щоб захистити свою родину, землю і країну від російських окупантів.
Про це повідомляє Перша електронна газета.
Народився Андрій Зелінський 9 серпня 1993 року. Вчився у Плетеноташлицькій середній школі, опісля – в Кіровоградському медичному коледжі ім.Є.Мухіна, де отримав спеціальність провізора. Далі продовжив навчання в Харківському Національному фармацевтичному університеті, де отримав вищу освіту за своєю спеціальністю.
Будував мирні плани, дбав про сім’ю, разом з дружиною виховуючи двох синочків – Івана й Олексія. Пропрацювавши кілька років як медик, вирішив стати фермером – обробляти землю і ростити хліб.
Та на заваді стала війна….
Як розповіла директорка Плетеноташлицького ліцею Ольга Гоян, хлопчина виріс у зразковій сім’ї, мав двох старших сестер.
“Батьки Андрія дуже порядні, працьовиті і шановані в селі люди. У любові і добрі виховали трьох дітей. Одна з їхніх дочок працює у нас вчителькою. Свого часу й Андрій теж працював тут – не вчителем, медпрацівником. Він 5 років дбав про здоров’я наших учнів. Але переважила любов до землі – він дбайливо взявся господарювати, мріяв про те, як буде вирощувати хліб, ростити дітей, допомагати батькам. Навіть позивний на війні у нього був “Фермер”. Не судилось…” – розказала Ольга Гоян.
На війні Андрій був з 10 травня 2023 року. Разом з побратимами захищав Україну у складі 5-ї Київської штурмової бригади, де служив оператором дрону. Серед його бойових нагород – “Золотий хрест” від головнокомандувача ЗСУ.
7 травня 2025 року під час мінометного обстрілу в районі н.п. Часів Яр на Бахмутському напрямку отримав поранення, несумісне з життям. Лікарям не вдалось врятувати воїна – 8 травня 2025 року він помер в госпіталі.
Траурний кортеж земляки зустрічали, стоячи на колінах вздовж шляху від в”їзду в село і до сільського будинку культури, де й прощались із воїном. На очах у багатьох були сльози, адже ташличани знали Андрія як людину з добрим, щирим серцем, відповідального і товариського, залюбленого у свою родину, землю, на якій він мріяв про мирну працю. Натомість йому довелося захищати цю землю і людей зі зброєю в руках. Андрій став сильним, мужнім воїном, який боровся за свободу та незалежність нашої країни.
Поховали героя на сільському кладовищі.
Володимир Тільнов для Першої електронної газети.
Читайте також: “Мам, тут пекло…” – мама морпіха з Новоукраїнки три роки чекає сина з полону
Залишити коментар: