Маскувальні сітки на фронті потрібні завжди і багато, а нині й поготів. Вони прикривають позиції наших військових, техніку, а головне рятують життя українських захисників. Майже з першого дня повномасштабного вторгнення небайдужі жителі Смоліного збираються в будівлі місцевої школи, аби забезпечувати армію таким потрібним захистом.
Навіть назву відповідну вигадали для своєї організації – «Незламні україночки», і ось уже упродовж майже двох років війни тут працює справжня фабрика із виготовлення маскувальних сіток, в цьому пересвідчилися журналісти Першої електронної газети.
Саме того дня дівчата плели сітки для свого земляка і ввечері мали вже відправляти їх на передову, тому неохоче відволікалися на приїжджих. Розповісти про роботу волонтерів зголосилася Оксана Тарас, котра регулює і координує роботу «Незламних україночок».
«Спочатку війни плести сітки приходило майже все селище. Нині нас – чоловік 30. У три зміни трудимося мало не щодня. Інколи вихідні набагато продуктивніші за будні, бо приходять майже всі. Робота кипить, бо розуміємо, що треба», – розповідає пані Оксана, заводячи нас у першу кімнату, де біля основи сітки трудяться «Незламні україночки».
До речі, якісні основи для їхніх маскувальних сіток надсилає волонтерська організація «Харкову Мир».
«В Україні з нею велика проблема. «Харкову Мир» замовляє якісну основу з Турції. Вона набагато міцніша і витриваліша за ті рибальські, що були в нас раніше. Ми дуже їм вдячні за таку допомогу. Хочу підкреслити, що лише завдяки допомозі небайдужих людей ми маємо змогу продуктивно трудитися і забезпечувати фронт сітками. Велика кількість людей залучена до цієї справи. «Нова пошта», до прикладу, допомагає з відправленнями. Хочемо відзначити нашу швейну фабрику, де нарізають спанбонд (матеріал для в’язання сіток), бо це дуже копітка робота, яка вимагає неймовірно багато часу. Кажемо, що нам треба, вони швиденько нарізають. Ми маємо можливість просто в’язати. Неймовірно вдячні. Крім того, пишемо через соцмережі прохання про допомогу, і люди дуже швидко назбирують гроші. Навіть з Америки 400 доларів прислали, з Польщі щомісяця шлють по 100 злотих. Місцевий фермер Олексій Шелюженко дає гроші. Нині на закупівлю матеріалу коштів вистачає завдяки довірі наших людей», – з вдячністю говорить Оксана.
Проте не лише сітки відправляють «Незламні україночки» на фронт хлопцям – місцеві люди плетуть шкарпетки, роблять окопні свічки, навіть труси шиють, чим люблять хизуватися військові у своїх фотозвітах. Крім того, в’яжуть трикотажні зручні нашоломники, що одягаються з маскувальною метою. «Пиріжечний батальйон» пече смаколики, і дівчата передають їх хлопцям на передову разом із сітками.
«Нещодавно дітки з дитячого садочка робили пакунки з цукерками, школярі нам приносять поробки, малюнки, листи, які без сліз неможливо читати. Все відправляємо на фронт, хлопців це мотивує і надихає.
Дітки нам дуже допомагають, влаштовують різні акції, ярмарки, концерти, а виручені гроші приносять нам. Все це так зворушливо…» – розповідає про маленьких патріотів Оксана.
Заходимо до іншої кімнати, де вже стоять готові до відправки сітки, на стінах висять дитячі малюнки, прапор України з підписами вдячних військових, різні подяки. Волонтерка показує списаний зошит-звіт, де розписано скільки, кому, які сітки вже сплели, а які ще в черзі.
«Тут і побажання кольору, і розміри, і номери телефонів бригади, яка замовляє сітку. Не відмовляємо нікому. На жаль, не завжди хлопці виходять на зв’язок і отримують своє замовлення. І це найстрашніше.
Знаємо, що вони йдуть на завдання і молимося за них, – Оксана робить паузу, тамуючи емоції. – На тиждень ми робимо 4 відправлення. А це 300 квадратних метрів сіток. На місяць виходить близько гектара. Це немало. Я щиро вдячна своїм «Україночкам» за цю неймовірну працю, за відданість і незламність».
Знайомимося з Ніною Василівною Неверчак. В минулому – педагог, нині жінка на заслуженому відпочинку. З літа допомагає дівчатам плести сітки, бо відчуває в цьому потребу. Приходить по можливості щодня по 4-5 годин.
«Не можу вдома сидіти, знаючи, наскільки хлопчикам там важко. Сітки завжди потрібні, це витратний матеріал, тому вважаю, хоча б їх плетінням можу допомогти».
Майже з перших днів великої війни плете сітки Любов Чернишова. Як тільки почула, що треба допомога, то відразу прийшла. Її син і племінник – на фронті, син вже мав поранення і знов пішов служити.
«Спочатку з різних ганчірок в’язали, збирали їх де можна. Тоді багато нас було. На жаль, люди до всього звикають, і до війни, мабуть, також. Одне бажання, щоб швидше закінчилася війна. Плету сітки, щоб прикрити хоч чиюсь голівоньку, щоб хлопчики повернулися живими. Може, й мого сина хтось прикриє.
Бува, сил немає, здоров’я немає, а встаєш і йдеш, бо розумієш – хлопцям там набагато гірше і хтось же має їм допомогти. В нас є жіночка, в якої син пропав безвісти, стільки горя, а все одно щодня ходить, так, каже, легше. Дома нічого не хочеться робити, бо знаєш, що тут ти потрібен, чиєсь життя, можливо, спасемо», – тремтячим від хвилювання голосом говорить пані Любов.
Антоніна Бобко плете сітки відносно недавно, проте вже встигла стати незамінною серед дівчат. Раніше допомагала на трасі готувати для військових. Прийшла сюди, бо знає – тут завжди потрібні руки. Оксана Тарас називаю Антоніну Анатоліїну феєю, бо бувають моменти, коли необхідно терміново вийти і зробити заказ. Пані Антоніна з тих, хто буде працювати, поки не зробить.
Скромні берегині для наших Героїв-воїнів працюють одним згуртованим колективом і тішаться, коли отримують схвальні відгуки за свою роботу. А якість маскувальних сіток від «Незламних україночок» дуже висока. Військові навіть жартують, що часто дикі тварини, які бродять поруч, не помічають техніку, накриту сітками від смолінських майстринь, і наштовхують на неї. Тому і замовлень мають багато, проте дівчата кажуть, що плестимуть стільки, скільки треба, адже немає маленької допомоги, а кожен робить свій посильний вклад у велику Перемогу.
Олена Цюцюра, Перша електронна газета.
Фото: Віта Банташ.
Нагадаємо, вірменське кафе для українських військових: на Кіровоградщині безплатно годують воїнів
Читайте також: квіти від «Грому»: ветеран АТО продає хризантеми, аби допомогти воїнам ЗСУ