Жителька села Стара Осота Олександрівської громади Антоніна Жукова передала військовим автомобіль ГАЗ-66. Її син Дмитро загинув війні з російськими окупантами 4 травня минулого року на Луганщині.
Про це повідомляє Перша електронна газета.
Хлопця поховали у рідному селі.
“Діма мріяв зайнятися фермерством – обробляти землю, розводити худобу. Це було до повномасштабного вторгнення. Якось у розмові він сказав, що хотів би придбати вантажний автомобіль, бо у сільськогосподарському виробництві без нього аж ніяк. Але тут настало 24 лютого…” – розповідає Антоніна Павлівна.
На військову службу Дмитра призвали на початку березня 2022 року. Потрапив у 57-му окрему мотопіхотну бригаду. Разом з побратимами тримав оборону біля Бахмута. Стояли вони на «нулі».
Це все мама знала з телефонних розмов з сином. Останній раз вона з ним говорила торік 4 травня. Чула вибухи і стрілянину, чула, як він кричав побратимам, щоб відходили, він їх прикриє. На тому зв’язок і обірвався. Вона ще і ще раз набирала його номер, але вже за декілька хвилин телефон сина був повністю вимкнутий. Не вдалося їй додзвонитися до нього і в наступні дні.
Чекала дзвінок сина 8 травня, у її день народження, даремно.
Згідно з офіційною інформацією, її син загину 14 травня. Але мама впевнена, що це не так: його життя обірвалося 4 травня – того дня, коли вона востаннє чула його голос по телефону. Ще одне тому підтвердження – у списках загиблих під Бахмутом у мережі Фейсбук вона знайшла рідне прізвище та ім’я 11 травня. А невдовзі їй вдалося розшукати тіло сина у морзі Павлограда.
Вже після поховання Дмитра Антоніна Павлівна вирішила здійснити мрію сина – придбала автомобіль «ГАЗ-66». Він не новий, але у відмінному технічному стані.
“Тільки подумала, для чого він мені? Там, на фронті, знаю, військовим вантажівка потрібніша”, – пояснює жінка.
Громадська організація «Справедливість – наш вибір» укомплектувала «ГАЗ – 66» ще причіпним.
“Цей автомобіль для відправки військовим великих капіталовкладень не потребував, він цілком в робочому стані. А ось причіпне знадобиться, наприклад, для того, щоб чіпляти гаубицю”, – пояснив волонтер громадської організації Володимир Ковтун.
Волонтери доправили автівку воїнам і розповіли, хто її придбав. Антоніна Павлівна ж свій вчинок чимось особливим не вважає. Вона, як і весь український народ, повинен підтримувати і допомагати нашим захисникам, впевнена жінка.
Її серце продовжує боліти за сином, який навічно залишився тридцятидворічним, за шістьма дітьми, які тримають її на цьому світі, та за чотирма племінниками-військовими, з яких двоє зникли без вісті на полі бою, виборюючи мирне небо над Україною.
Читайте також:
- Учні ліцею «Науковий» передали КропХабу майже 100 тисяч гривень
- Волонтери “Взводу 60+” виготовили сотні сіток і шкарпеток для воїнів