Зграйка сліпих та глухих цуценят вовтузиться неподалік матері. Малі зрідка вимогливо пищать в пошуках тепла та молока. За ними спостерігає білява жінка. Уважно вивчає поведінку кожного. Одне з них швидше від інших знаходить бажане, маленькі ніздрі знайшли свою найпершу в житті ціль.
«Те що треба. Це він, забираю»,- посміхається жінка, поволі встаючи.
Цуценя, якого прозвуть Дереком, задоволено спало й не знало, що невдовзі стане одним із найкращих собак рятувальників України, а людина неподалік – його найкращим другом та колегою.
Аліні Хрустальовій – 48 років. З них 30 вона займається дресируванням собак і 10 служить кінологинею ДСНС.
«У старших класах школи у мене з’явилася моя перша вівчарка. Я її дресирувала по книжках. Брала в бібліотеці, переписувала з них до зошита цікаву інформацію, купувала журнали. Таким чином отримала знання з психології, генетики та фізіології тварини», – розповідає жінка.
Хобі Аліни не відразу переросло у щось більше. Отримала дві вищі освіти – педагогічну та економічну. Працювала по спеціальності, доки минуле не нагадало про себе.
«До ДСНС мене неодноразово кликала знайома. Я довго вагалася, але, врешті-решт, погодилася. Мені хотілося, аби ті, з ким я працюю, приносили справжню користь. Якщо собака врятує хоча б одну людину, то вона виправдовує своє життя і моє існування поруч з нею»,- додає кінологиня.
Вступивши в ряди кінологів ДСНС, жінка освоювала нові обов’язки.
«Основне завдання – це робота з собаками, тренування, аби вони були в постійній бойовій готовності й залучені до пошукових місій. Режим роботи – 24 на 7. Тобто тебе підіймають посеред ночі – легко, це не напружує, від цього отримуєш задоволення, оскільки приносиш користь людям. Зима, мороз, сніг, ожеледиця, ми шукаємо когось – легко. Літо, пік спеки – теж легко. Для роботи я мала можливість отримати штатну собаку або ж працювати з власною. Я обрала другий варіант», – пригадує жінка.
Каже, що її Дерек «родом» з єдиного в Україні кінологічного центру ДСНС, який знаходиться в місті Ромни Сумської області.
«Там працювала знайома, яка допомогла підібрати собаку з гарним родоводом, адже при виборі пса треба звертати увагу на здібності його батьків. Так-от, мені зателефонували з центру, сказали, що вже є цуценята. Я певний час сиділа спостерігала за тим, як вони себе поводять. Мені було важливо, аби цуценя було активним, з гарним нюхом. Таким чином обрала Дерека й забрала до себе. Так він став моєю собакою, а я його людиною»,- розповідає Аліна.
Аби тварину допустили до роботи в ДСНС, вона має пройти першу атестацію у віці півтора року, яку перескладає щороку впродовж майбутньої служби. Під час неї собака разом з кінологом отримує певну оцінку, яка засвідчує, що вони мають право служити далі.
Молода й жвава німецька вівчарка гасає по парку. З розбігу стрибає у воду й швидко гребе вздовж річки. Поряд білява жінка так само пильно, як і колись, спостерігає за псом, аби той не заплив надто далеко. Викрикує йому команди, той слухняно виконує. Старається, аби пройти свою першу в житті атестацію.
«Наразі в кінологічному центрі ДСНС – дві собаки. Вони навчені на пошук живих людей. Це надзвичайно важливо. Одна тварина не може поєднувати в собі дві пошукові місії. Допустимо, якщо під час пошуків на завалах, де час йде на секунди, собака позначить не живу людину, десь можуть не встигнути врятувати живу. Тому в наших собак навіть немає такого досвіду. Ми працюємо лише по живих. Вже після нас заходять собаки з іншою місією. На території нашої області не відбувається техногенних завалів, однак Дерек навчений пошукам такого типу, аби в разі необхідності ми могли допомогти іншим регіонам країни. В нас завжди напоготові тривожний рюкзак»,- каже Аліна.
Чотирилапий працівник ДСНС, яким став Дерек після чергової успішно складеної атестації, коли у цьому виникає необхідність, залучається до пошуку заблукалих людей. У вільні дні – тренується, аби покращувати свої навички.
«Часто губляться діти, літні люди. Зона пошуку – ліси, яри, поля та інші непролазні хащі. Умовно ділимо територію на квадрати й розпочинаємо пошуки. Собака шукає втомлену людину, виснажену. Допустимо, Дерек в лісі фіксує грибника якогось, але бачить, що людина повна сил та енергії, тому це не те, що потрібно. Шукає далі. Коли знаходить загублену людину, лягає на землю та гучно гавкає. Дає нам знати про свою знахідку, а лягає, бо так психологічно легше для того, кого він знайшов. Заблукала й без того налякана, і гавкітлива німецька вівчарка на дибах поряд може тільки погіршити становище. Пошукова операція вважається 100-відсотково вдалою, коли ми знаходимо людину, однак позитивним результатом є й протилежна ситуація. Коли ми не знаходимо людину, ми все рівно скорочуємо масштаб пошуків для інших служб. Тобто, обстеживши той самий ліс, ми даємо зрозуміти, що треба шукати далі», – деталізує кінологиня.
Маленьке цуценя перетворилося в досвідченого працівника ДСНС. На рахунку 9-річного Дерека чимало непростих пошуковиї операцій, поранень, тренувань, змагань та досягнень. Він отримує зарплату кормом, проводить вихідні з улюбленою людиною, гуляючи в парку, навідується до дітей та школярів, аби показати улюблені трюки, ну і, звісно ж, забрати свою порцію обіймів. Щасливий, коли знаходить свою ціль, і нетерплячий, коли доводиться довго сидіти без діла, а Аліна…
«Ви знаєте, так добре, коли ми з ним не потрібні. От оце щастя. Коли нас не викликають, значить, у всіх все гаразд. Хоча коли й стається щось, точно впевнена, що ми з ним все переживемо. Разом. Ми з ним вже не такі молоді: йому – 9, мені – майже 50, і вже трохи не такі жваві, як він – 2, а я – 20 років тому. У нього прихоплює серце, а в мене – тиск, і обоє регулярно шкутильгаємо, коли даються взнаки старі травми. Однак ми й досі легко дамо фору більшості наших однолітків.
А коли включаємось в роботу, забуваємо і про вік, і про самопочуття. У нас одна робота на двох. І одне життя на двох. Дерек. Моє серце».
Віта Банташ, Перша електронна газета.
Нагадаємо, відомий військовий ветеринар відвідав Кропивницький кінологічний центр
Читайте також: собаки з Кропивницького стали призерами чемпіонату псів-детекторів (ФОТО)