6 серпня біля Великосеверинівського Будинку культури зупинилася машина з десятком молодиків.
Провалений дах, що протікає, облуплена штукатурка, купа сміття. Ще якихось 12 років тому тут вирувало життя, люди дивилися кіно, знайомилися, одружувалися. Сакральне місце для всієї області перетворилося на понуру покинуту будівлю, яка сяяла в порожнечу вибитими шибками своїх вікон.
Коли нога 18-річного Дмитра, звичайного студента Києво-Могилянської академії, ступила на землю, для «Дворца культуры» почалося нове життя – до нього приїхали БУРівці.
БУР (БудуємоУкраїну Разом) виник у 2014 році як волонтерська акція Української освітньої платформи (тоді Львівська освітня фундація) з відновлення будинків, знищених війною на Сході України. Дух добросусідства та єдності, який тоді відчули організатори акції, дав початок історії найбільшого волонтерського руху України.
Відтоді будь-хто охочий може стати БУРівцем, заповнивши на їхній офіційній сторінці коротку анкету, в якій при відборі кандидатів будуть звертати особливу увагу на одну-єдину графу – твоя мотивація та чому ти хочеш стати волонтером БУРу.
Замурзаний з голови до ніг Дмитро Данилін проводить мене на другий поверх Будинку культури. 8 серпня він та інші волонтери розпочали тут ремонт.
Для 20 волонтерів БУРу Дмитро-кемплідер, пояснює, що відповідає за якісне та активне дозвілля всіх тих, хто тут працює, проте бере участь у відновленні будівлі. Розповідає, що встиг побувати на деокупованих територіях, побачити наяву, як виглядають наслідки приходу русского міра, та допомогти людям від них позбавитися. Каже, що допомагав відбудовувати після прильоту будинок ДСНС (в одному із міст України), працівники якого після цього почали вважати його своїм другом.
Оглядає актову залу Будинку культури, дивиться на напіврозвалений дах, додає, що ця будівля виглядає ніби тільки після прильоту, але тут причина зовсім інша.
Про причину, через яку будинок простояв більше десятка років у такому стані, розповів Сергій Левченко, великосеверинівський сільський голова.
«Будинок збудували у 80-ті роки. Я пам’ятаю цей заклад ще з дитинства, бо я теж до нього ходив. Площа Будинку культури – приблизно до двох тисяч квадратних метрів. Тут був гарний музей, гуртки, кінозал на понад 400 посадкових місць. Сюди приїздили цирк, популярні музичні гурти. Проблеми почалися, коли виявилося, що покрівля будинку неякісна, вона почала відлущуватися, затікати. В 90-х роках почався розподіл земель колгоспних, тоді вийшла постанова про передачу об’єктів культпобуту органам місцевого самоврядування. Бюджету на ремонт Будинку культури не виділили, і він почав занепадати. У 2003 році попередній сільський голова спробував зробити шатрову покрівлю, перекрив дві частини, залишалася третя, на яку не вистачило коштів, і знову все почало протікати. Потім пройшов буревій, який повністю зніс дах. Я став сільським головою у 2015 році, до цього моменту будівля стояла в плачевному стані. У 2016 ми зробили проєкт на покрівлю, згодом її замінили на нову, встановили внутрішнє електропостачання та електроопалення, замінили вікна та двері. На цьому етапі довелося заморозили цей проєкт, бо почалося відновлення Будинку культури у Лозуватці, потім– у Підгайцях. Коштів, щоб тут навести лад, не вистачило”,- каже Сергій Левченко.
Сільський голова додає, що в цьому році до всіх органів місцевого самоврядування зайшла пропозиція від організації «Будуємо Україну разом” про співпрацю після представлення проєктних рішень. Так БУР відновив ту частину будинку, де раніше проводилися весільні обряди, тобто проходила процедура розпису.
Юлія Хайнацька, представниця громадської організації «Молодіжна ліга Кіровоградщини», каже, що й сама одружувалась саме тут, досі пам’ятає особливу атмосферу, з якою проходив обряд розпису, тому коли з’явилась можливість повернути Будинку культури його колишню славу, не роздумуючи погодилась на це.
«Ми випадково дізналися про БУРівців, подали заявку й пройшли, організаторам сподобався наш проєкт. За його умовами громадська організація “Будуємо Україну Разом” виділяє на ремонт 50%, а ще 50 надає орган місцевого самоврядування. На ремонт будівлі в цілому виділили 524 тисячі гривень. Сподіваюся, що в нас вийде привести до ладу цей Будинок культури. Тут прекрасні локація, розташування й неймовірні люди», – розповідає Юлія Хайнацька.
Сільський голова додає, що тутешня процедура розпису приваблювала гостей з усієї області, бо ж проходила з елементами українських традицій, наречених зустрічав хор в національних костюмах.
Наразі, коли волонтери відремонтували кімнати, в яких вже можна працювати, місцеві жителі планують зробити їх мультифункціональними.
«Ми подумали, що можемо використовувати цей простір не тільки в такому весільному форматі, а також, як майданчик для напрацювання ідей молодіжними громадами, окрім цього, там можна було б зробити зал засідань для сільської громади. Тобто створити мультифункціональну кімнату, в якій буде проєктор, стільці, столи, маленький кінозал. Ми, звісно, думали про повернення обрядовості та те, аби знову почати запрошувати сюди представників духовенства», – розповідає про плани на майбутнє Сергій Левченко.
Тим часом заходимо до актової зали Будинку культури. Радянські плакати, старі декорації, вкрита шаром пилу сцена. Тут час ніби завмер. Попри нову покрівлю, всередині стеля будинку виглядає плачевно.
БУРівець Дмитро каже, що на те, аби відремонтувати цю будівлю повністю, потрібно набагато більше часу, коштів та людського ресурсу.
«Наша діяльність не спрямована на те, аби приїхати й відбудувати все з нуля. Ми робимо поверховий ремонт. Інша складова – знайомство з людьми та культурою. У нас є волонтери зі всіх куточків України, був навіть хлопець з Німеччини. Всім нам цікаво побачити, а як же десь там, за межами місця нашого проживання. Тому це все не тільки про те, щоб віддавати, а й приймати також. Бо кожен з нас бере з отаких поїздок набагато більше, ніж віддає. Ми даруємо друге життя подібним будівлям та показуємо місцевим жителям, що це можливо. Сподіваюся, що коли ми поїдемо, ремонт продовжиться, й колись я привезу в цей Будинок культури своїх дітей».
Ми виходимо з актової зали, бачу, як хтось натирає запилену табличку з гербом України. Великосеверинівський будинок культури потрохи почав повертати собі своє колишнє обличчя.
21 серпня волонтери БУРу закінчили ремонт. Хтось поїхав у Київ на навчання, хтось– у Коломию додому, хтось– на інший об’єкт.
Великосеверинівський Будинок культури пам’ятатиме кожного й чекатиме в гості, відгуляти весілля, переглянути фільм, або ж обговорити новий проєкт, в якому ще один «Дворец культуры» стане культовим місцем області.
Нагадаємо, Кропивницькі волонтери започаткували масштабний проєт «Відбиток патріота»
Читайте також: волонтерка Олена Іванченко: «Не зупиняюся заради пам’яті сина, заради майбутньої Перемоги»