Ірина Михалевич– майстриня писанкарства з Олександрії. Попри війну, вона продовжує малювати писанки і публікувати нові відео на своєму каналі.
В інтерв’ю Першій електронній газеті вона розповіла про традицію використання натуральних барвників, колекцію писанок відомого краєзнавця Ястребова і своє писанкарство під звуки сирен.
– Пані Ірино, розкажіть, як у ваше життя прийшло писанкарство?
– Художньої освіти я не маю, за фахом – філолог української та англійської мов. Свого часу працювала керівником гуртків, у редакціях газет, ведучою програми новин на олександрійській радіостанції «Маяк». А невдовзі після народження доньки отримала подарунок, який і вніс в моє життя ще одні приємні корективи. Моя подруга Юлія Підгола подарувала мені книгу «Писанки Катеринославщини». Я подумала – прочитаю, ознайомлюся та й годі. Але після прочитаногоу мене з’явилося бажання написати свою першу писанку. До того писанки я хіба по телебаченню бачила. Придбала необхідні інструменти й почала вчитися самотужки за книгою. Перші писанки видалися мені пречудовими. Я досі їх зберігаю. Проте перші вдалі роботи стали з’являтися по двох роках навчання.
– А як ви дізналися про місцеву традицію розписування великодніх яєць?
– Про традиційні писанки, які писали по селах нашоїобласті, я довідалася від талановитої кропивницької писанкарки й художниці Тетяни Стороженко. Саме пані Тетяна порадила мені завітати до обласного краєзнавчого музею і придбати книгу «Колекція писанок Володимира Ястребова». Ця колекція налічує 124 зразки, з них понад 60 презентують наш край. Мені пощастило відтворити колекцію повністю. Нині вона зберігається у кропивницькому краєзнавчому музеї, діє постійна вітрина. Наші писанки оздоблені унікальними орнаментами й здебільшого мають чорне тло.
– Як світ дізнається від вас про мистецтво писанкарства?
-Про свої писанкарські знахідки я часто пишу в блогах і на сайтах для дітей. Публікую тематичні відео на youtube-каналі та ділюся фото у фейсбуку. У перші дні війни я замовкла. Потім продовжила писати, бо зрозуміла, що культурний контент у цей час значно важливіший аніж раніше. Одна моя знайома з Польщі написала, що хвилювалася за мене, бо не бачила моїх нових дописів. Записую відео у проміжках між сигналами повітряної тривоги. Навіть ці рядки я пишу з укриття.
– На вашу думку, традиція писанкарства повертається чи навпаки?
– Сучасна українська писанка давно стала візитною карткою України. В 60-их, а потім і 90-их роках писанкарський рух відродився з новою силою. Сьогодні краєзнавчі музеї в різних містах України (Кропивницький та Олександрія не виняток) володіють різними колекціями писанок. Часом це писанки, що дійшли до нас з кінця XIX століття, ще більше новітніх творів. У своїй роботі сучасні майстри користуються воском, писачком, як церобили колись давно, пишуть стародавні орнаменти. Але фарбують розчинними хімічними порошками. Вони швидко працюють, яскраві, але токсичні. Тому з допомогою таких барвників виходить створювати виключно сувенірні писанки. У першій половині XIX століття писанки ще фарбували рослинами. Зараз все більше українців цікавляться екофарбуванням. Адже це зближує нас із традицією, а значить – і з нашими прабатьками. Адже так хочеться бачити писанку такою, якою вона була від початку.
– Чим у наші дні можна замінити хімічні барвники для писанок?
– Рослинні відвари – це гарні барвники. Вони значно перевершують хімічною безпечністю, широкою палітрою приємних відтінків, доступністю. Скільки рослин – стільки й відтінків. Раджу обирати ті рослини, які можна легко знайти там, де ви живете. Кропиву дводомну мешканцям Прикарпаття відшукати просто, в Центральній же Україні цю рослину не так часто побачиш, хіба близько над річкою чи в лісі. Якщо в якості протрави використовувати виключно алюмокалієві квасці (їх можна придбати у звичайній аптеці), то можна брати в роботу наступні свіжі рослини:
– у відтінки червоного фарбують «сухі» барвники – корені марени красильної та цибулиння (протрава не потрібна);
– в синє пофарбують ягоди шовковиці, чорниці, бузини, черемшини. Першість за якістю тримає бузина;
Мені було цікаво дізнатися, що ягоди бузини чорної дарують барви вечірнього неба. Заморожені ягоди теж гарно фарбують.
– у зелені відтінки теж пофарбують ягоди, якщо барвити ними вже жовте яйце;
Стійко у красиві жовті барви фарбують також чистотіл, жовті квіти форзиції, цвіт клена гостролистого.
– коричневий та чорний колір подарують ягоди чорниці при певній послідовності фарбування.
Зелену барву писанкам можуть подарувати пелюстки червоних тюльпанів.
– в жовтий колір гарно пофарбують березові сережки (початок квітня), сушений цвіт бузини або квіти ромашки лікарської.
– Розкажіть на прикладі березових сережок процес фарбування писанки.
– Барвник з березових сережок сильний. Зафарбує писанку в жовте за перші 15 хвилин. Рецепт приготування відвару з березових сережок: беремо пригорщу сережок, 230 мл води й кип’ятимо на малому вогні протягом 10-15 хв. Готовий відвар слід процідити, а потім додати до нього протраву – дрібку алюмокалієвих квасців. Без протрави відвар не фарбуватиме.
Ягід потрібно жменю і склянку води. Теж кип’ятити протягом 15 хв і далі за рецептом.
Загалом за 11 років я зібрала кілька десятків рецептів приготування рослинних барвників. Знайти ці рецепти, крімІнтернету, можна на сторінках книги «Українська народна писанка», яку ми видали разом з КСД у 2019 році. Запрошую ознайомитися.
Віта Банташ. Фото надані майстринею