– Вибачте, Ви часом не родич Нестора Махна? – цілком серйозно запитала старосту Староосотського старостинського округу, що входить до складу Олександрівської селищної ради Кропивницької районної ради, Сергія Махна відразу при зустрічі.
– Ні! На жаль… Та, мабуть, було б краще, якби він все ж був родичем. Можливо, щось перепало б мені від цього відомого анархіста, а так все доводиться наживати своєю працею, – чи то серйозно, чи то жартома відповів він.
Стара Осота – його рідне село. Тут народився, закінчив школу і сюди ж повернувся з Кіровограда після одержання диплому фельдшера у медучилищі. Двадцять дев’ять років очолював сільський фельдшерсько-акушерський пункт. Має великий авторитет серед односельців. А люди похилого віку взагалі кажуть про нього, як рятівника і захисника.
Сергій розповів, що за ці роки місцевим самоврядуванням особливо не цікавився, навіть депутатом сільської ради ніколи не був.
– Деякий час входив до складу виконкому. Тоді і «проснувся». Та моя активність «А куди пішли ті гроші?» чи «Кому виділено землю?» напевно комусь заважала і в останні роки на засідання мене вже не запрошували, – зізнався він.
Відверто сказав і про те, що очолити старостинський округ не прагнув. Торік, коли починалися перші вибори до місцевих рад, балотувався у депутати Олександрівської селищної ради від однієї з партій. На цей крок його підштовхнули самі ж односельці, які не раз і не два зверталися до нього, як до завідуючого ФАПом, авторитетної у селі людини, часто зовсім не з медичними питаннями. А він допомагав їх вирішувати.
До речі, своїх кандидатів тоді на вибори виставили дев’ять політичних сил. Та жителі чотирнадцяти сіл, які входили до виборчого округу, у більшості перевагу віддали саме Сергію Махну. А якщо конкретно, то він одержав більше п’ятдесяти відсотків голосів виборців. Зокрема, від Старої Осоти – шістдесят один.
Жителі цього села та Нової Осоти, Поселянівки та Іванівки невдовзі і написали листа у селищну раду з проханням призначити його старостою. А депутати одноголосно проголосували за кандидатуру Махна. Так він очолив старостинський округ.
Та свою господарську жилку він продемонстрував, ще не будучи старостою, а лише депутатом селищної ради. Минулий листопад, як пригадуєте, був ще без снігу. І Сергій Анатолійович організував роботи з прибирання сухих бур’янів, вивезення сміття та розчищення лісосмуг біля доріг. Велику допомогу йому у цьому надали місцеві господарства.
– А як без них?! У них – техніка! Я ж тільки жителів організував, – зазначив староста.
Сказав, що й сьогодні часто звертається до сільгоспвиробників. А вони не відмовляють.
Сергій розповів, що погода цього літа принесла сельчанам, особливо Нової Осоти та Поселянівки, чимало великого клопоту. Зливи пройшли сім (!) разів з інтервалом трішки більше тижня. Неабияк постраждав відрізок автошляху між Поселянівкою та сусідньою Медведівкою Чигиринського району, що на Черкащині. Сильні потоки води несли з полів землю. На дорозі утворилося справжнє болото – ні проїхати, ні, тим більше, пройти.
– Тільки трішки підсохне і хочемо прибрати мул… А ні, знову злива! – згадав староста.
Врешті-решт завдяки допомозі тих же керівників місцевих сільгосппідприємств, які дали техніку, повністю розчистити цей автошлях і проклали водостічні канави.
Пригадав Сергій, що одну з доріг, якраз у низині, у Старій Осоті зливи взагалі розмили. А людям як без неї?! Тому терміново довелося привезли туди чимало щебеню, пустити грейдера, щоб розгорнув і втрамбував. І зараз дорога в ідеальному стані. Та Сергій Анатолійович планує після закінчення жнив, коли і трактори, і механізатори стануть більш вільнішими, там все ж зробити водовідведення, щоб паводки вже не лякали жителів, які мешкають по два боки низини.
До речі, цього року не раз проходив грейдер і по інших вулицях сіл. Навіть вирівняли проїзд до двору бабусі, яка мешкає у Старій Осоті за півтора кілометра від села.
– До неї по вулиці вже стоять хати-пустки, але ж до старенької приїжджають діти і внуки, то добратися вони ж повинні якось нормально, – розмірковував староста.
Цьогорічні щедрі дощі сприяли й росту рослинності. Ось минулої осені, як вже згадувалося, розчистили лісополоси біля центральних доріг, які з’єднують села, а вони знову буйно пішли вверх і у сторони.
– Стару Осоту і Нову Осоту з’єднує півтора кілометра. Ніби й відстань не велика. Та два працівники, які у старостинському окрузі відповідають за благоустрій, не встигають розчистити чагарники, які, мов гриби після дощу, ростуть, не кажучи вже про бур’яни, – бідкався староста, додаючи, що він не розуміє, чому у нього на чотири села всього два таких спеціаліста, коли в інших старостинських округах, у які входять, приміром, по одному населеному пункту, також така кількість спеціалістів. – Якось не справедливо виходить…
Зазначив він, махнув рукою і перейшов на іншу тему:
– А ось на освітлення вулиць у Старій Осоті і Новій Осоті гріх скаржитися. Пасуть задніх у цього питанні Поселянівка та Іванівка, – сказав чесно староста. Але він все ж шукає шляхи, як вирішити і ці проблеми.
З його слів, у Поселянівці зараз мешкає біля трьохсот жителів, в Іванівці – біля сімдесяти. Їх садиби розкидані на чималій площі. Щоб забезпечити всі вулиці світлом у нічний час, потрібно три електричні підстанції. Сергій Анатолійович дізнався, що проектно-кошторисна документація на них та роботи з підключення до мережі коштують біля сімдесяти тисяч гривень. А підстанцій, як відомо, три. Тож освітлення обійдеться у чималу копієчку.
Тому староста й сам не ратує за електричне освітлення, а розглядає інший, альтернативний, варіант – ліхтарі від сонячних батарей. Він впевнений, що вони набагато ефективніші й надійніші. До того ж, Сергій Анатолійович буде наполягати, щоб їх встановили на території будинковолодінь. «Так вдасться вберегти сонячні панелі від злодіїв», – сказав. Він вже підрахував, що таких панелей для Поселянівки та Іванівки потрібно по десятку. А допомогти придбати їх звернеться до місцевих господарників.
Читайте також: На Кіровоградщині оприлюднили ТОП-20 привабливих громад
Взагалі на території його старостинського округу діють чотири сільгосппідприємства – фермерське господарство Валерія Дєдова, СТОВ «Агрофірма Ясенівська», ТОВ «Агрофірма Колос-14», ТОВ «Трайдент кепітал», два навчальних заклади – Староосотська та Новоосотська філії КЗ «Олександрівське НВО №1», два ФАПи, дошкільний навчальний заклад, з п’ять приватних магазини. І все… На жаль, з минулого року не приймає дітей Староосотський обласний дитячий протитуберкульозному санаторій, що належить Кіровоградській обласній раді. А цьогорічною весною скоротити й майже сто його працівників. На роботі залишилися лише два десятка. І подальша доля такого унікального лікувально-профілактичного закладу, до того ж, єдиного в області, не відома.
Сергій Махно не раз бував в обласній раді, в департаменті охорони здоров’я в облдержадміністрації у Кропивницькому, пояснював, доводив вже не лише як староста, а як і медик, що санаторій потрібен не лише селу, а й всій Кіровоградщині, бо туберкульоз і у дорослих, і у дітей таки ще прогресує. Всі ніби з згоджуються з ним, але по тихеньку «кроять» штат працівників санаторію. А разом з цим згасає й надія на поновлення робочих місць.
Отже, села, якими опікується староста Махно, працевлаштувати всіх бажаючих не мають змоги. Що робити?
Перше. Староста виношує план створення у Старій Осоті своєрідного міні побуткомбінату.
– Це буде два в одному – і робочі місця, і реалізація потреб людей у побутових послугах, – каже він, пояснюючи, що на сьогодні у приміщенні будинку культури є третина вільних кімнат.
Ось там, за планом Сергія Анатолійовича, і могли б розташуватися швейна майстерня, ремонт взуття та перукарня, можливо, ще щось. Спеціалісти цих профілів серед односельців є. Залишається відшукати кошти для проведення ремонту у кімнатах і купівлі необхідного обладнання.
– Ось у цьому, маю надію, нам би міг допомогти Державний Фонд регіонального розвитку. Він має чимало проєктів якраз направлених на створення нових робочих місць, – зазначив староста.
Але сам він, староста, не має повноважень виходити на Фонд. Це безпосередньо повинна зробити Олександрівська селищна рада. З її керівниками з цього приводу Сергій Анатолійович вже говорив. Та чи дослухаються вони до нього, ще не відомо. Але він відступати не буде.
Читайте також: Громада з Кіровоградщини показала найвищі досягнення в розвитку спроможності
Друге. На території старостинського округу є два приміщення колишніх колгоспних молочнотоварних ферм. Навколо – три гектари землі. Дуже хотілося б, щоб якийсь підприємець викупив цю територію і налагодив там якесь виробництво. А робочі руки, зі слів старости, для цього у селі є!
Колись, у молоді роки, Махно активно займався спортом. І дуже хоче, щоб спорт був у пріоритеті і у нинішніх підлітків, молоді його сіл. Для цього у Новій Осоті є спортивно-ігровий майданчик. У Старій Осоті – навіть стадіон. Та, на жаль, він не у тому стані, яки й би хотів бачити староста.
– У моєму дитинстві староосотський стадіон був гордістю району. У сімдесятих роках минулого століття на ньому грали у футбол навіть німецькі будівельники, які тоді біля Олександрівки зводили газопровід «Дружба». Та й змагання з мотоболу там проводилися! За ці десятиліття територія втратила свою привабливість. Тому своє завдання бачу в тому, щоб повернути стадіону славу, поряд звести волейбольний та баскетбольний майданчики і зробити все це таким місцем, куди з охотою для занять спортом та змагань з’їжджатиметься молодь з навколишніх сіл, – розповів про свої плани Сергій Анатолійович.
На посаді старости він вісім місяців. Час не такий й довгий. Та йому вже вдалося згуртувати громаду своїх сіл. Що це дійсно так, свідчить й той факт, що жителі сусідніх сіл Триліс, Китайгорода та Северинівки нещодавно натякнули, а чи не міг би він і їх взяти у свій старостинський округ.
– Та й можна було б, якби.., – зітхнувши, сказав Сергій Анатолійович і пояснив, що на сьогодні він, як староста, отримує на руки заробітну плату трішки більше дев’яти тисяч гривень, п’ять з яких витрачає на бензин. – Якщо ж додадуться ще села, то й ще частіше доведеться на заправку заїжджати. От якби заробітну плату збільшили, то й від тих сіл не відмовився б, – припустив він.
За його словами, сільським головам, напевно, було легше. Вони мали надходження до бюджету сільської ради і самі ними розпоряджалися. Старостам же зараз доводиться випрошувати кошти у територіальної громади. Сергій Анатолійович навів приклад:
– Щорічний бюджет Староосотської сільської ради щороку складав біля чотирьох мільйонів гривень. У Програму соціально-економічного розвитку Олександрівської селищної ради на нинішній рік для нашого старостинського округу, приміром, на грейдерування доріг закладено всього… двісті тисяч гривень. Це – мізер! Нам би хоч один мільйон гривень, по двісті п’ятдесят тисяч на село, і наші вулиці були б, як кажуть, на коні.
Та, не дивлячись на різні проблеми та перепони, староста Махно рук не опускає. Оббиває пороги владних кабінетів, тримає контакт з місцевими сільгоспвиробниками, постійно ладить з місцевим населенням. І світло у кінці тунелю, тобто, розвиток своїх сіл, він все таки бачить! Хоча розуміє, труднощів ще подолати треба багато.
Галина ШЕВЧЕНКО для Першої електронної газети.