Чи буду я жити завтра? Чи побачу свою дитину? Це перші запитання, які промайнули в голові Степана, коли йому діагностували ВІЛ-позитивний статус. Як чоловік поборов хвилювання, знайшов у собі сили видужати і жити далі, Першій електронній газеті розповіли в благодійній організації “100 відсотків життя. Кропивницький”.
– Я подумав, що втратив все – роботу, жінок, дитину. Я був холостяк. Мене влаштовували вільні стосунки без обов’язків. В однієї жінки від мене була дитина, ми разом проводили вихідні. Я їм допомагав. Та в один момент мені, ніби, обрізали крила, коли сказали про два діагнози. А все почалося з того, що в мене з’явився дивний висип, я відчував сильну втому, хоча фізично нічого такого не робив. І ще були деякі симптоми, про які не хочу казати. Врешті, вони змусили мене піти у лікарню. Гепатит С і ВІЛ – це два діагнози, які вибили мене із життя. Відтоді, я майже жив у лікарні, змінюючи стаціонарні відділення, – розповідає 40-річний Степан.
Каже, що потрібен був певний час, аби він морально змирився з діагнозами. І якби не допомога Ольги Іваненко – соціального консультанта проекту «HealthLink», він би не вибрався.
– Коли я познайомилася зі Степаном, він був зневірений. Скаржився, що втратив все, що крім дитини у нього нікого немає. Власне, я і почала його переконувати, що він потрібен дитині, що заради неї треба жити, що пізніше зустріне справжнє кохання, адже на все свій час. Я йому сказала: «У тебе є шанс. Бери себе в руки. Твої захворювання безпечні, якщо їх лікувати». Щоб допомогти Степану повірити в себе, була проведена не одна консультація. І щоразу я бачила, як він стає впевненішим, як його самопочуття покращується. Він почав приймати АРТ-терапію. Вже за кілька місяців Степана виписали з лікарні і він повністю змінив своє життя, – розповідає Ольга Іваненко.
Відтоді минуло близько року. Степан вилікував гепатит С. Влаштувався на роботу. Приймає АРТ-терапію і почуває себе добре.
– Я зрозумів цінність свого життя. На жаль, такою цінною. Та в кожного свій шлях… Я не чекав поки мене візьмуть в чергу на державну програму з лікування гепатитів. А поїхав за кордон на роботу, заробив кошти і купив необхідні ліки. Почав активно підвищувати свій імунітет, вживати вітаміни, вести здоровий спосіб життя. Терапія від ВІЛ-інфекції видається безкоштовно. Я сумлінно приймаю ліки і почуваюся набагато краще. Коли я приїжджаю із заробітків, намагаюся більше часу проводити із сином. Я вдячний проекту HealthLink і своєму соціальному консультанту Ользі Іваненко, яка допомогла мені повірити в свої сили, – насамкінець нашої розмови каже Степан.
Знати свій ВІЛ-статус важливо. Завітайте до свого сімейного лікаря та пройдіть обстеження на ВІЛ.
Інтернет-виданням та друкованій пресі дозволяється безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті «Перша електронна газета», лише за наявності посилання (прямого відкритого посилання для он-лайн медіа) та згадки першоджерела не нижче другого абзацу. Редакція не несе відповідальності за інформацію, оприлюднену авторами блогів та читачами, які здійснюють коментування на сайті і в соцмережах.
«Перша електронна газета» відкрита до співпраці з рекламодавцями. Редакція готова розміщувати оголошення й рекламу, що не суперечать редакційній політиці, з відповідним маркуванням і на комерційній основі.
– Я подумав, що втратив все – роботу, жінок, дитину. Я був холостяк. Мене влаштовували вільні стосунки без обов’язків. В однієї жінки від мене була дитина, ми разом проводили вихідні. Я їм допомагав. Та в один момент мені, ніби, обрізали крила, коли сказали про два діагнози. А все почалося з того, що в мене з’явився дивний висип, я відчував сильну втому, хоча фізично нічого такого не робив. І ще були деякі симптоми, про які не хочу казати. Врешті, вони змусили мене піти у лікарню. Гепатит С і ВІЛ – це два діагнози, які вибили мене із життя. Відтоді, я майже жив у лікарні, змінюючи стаціонарні відділення, – розповідає 40-річний Степан.
– Коли я познайомилася зі Степаном, він був зневірений. Скаржився, що втратив все, що крім дитини у нього нікого немає. Власне, я і почала його переконувати, що він потрібен дитині, що заради неї треба жити, що пізніше зустріне справжнє кохання, адже на все свій час. Я йому сказала: «У тебе є шанс. Бери себе в руки. Твої захворювання безпечні, якщо їх лікувати». Щоб допомогти Степану повірити в себе, була проведена не одна консультація. І щоразу я бачила, як він стає впевненішим, як його самопочуття покращується. Він почав приймати АРТ-терапію. Вже за кілька місяців Степана виписали з лікарні і він повністю змінив своє життя, – розповідає Ольга Іваненко.