Сьогодні українці відзначають День учителя. Напередодні свята на церемонії нагородження національної премії Global Teacher Prize Ukraine зібралися кращі педагоги України. Серед них була представниця Кіровоградщини – Майя Тутаєва з Хмельового, яка ввійшла до списку цьогорічних фіналістів.
Про ідеальний урок, конкурентність школи і щасливого учня Майя Тутаєва розповіла “Новій газеті”.
– Пані Майє, чим сучасна дитина відрізняється від учня 10 років тому, 50 років тому?
– Напевно, десять років тому діти відрізнялися лише тим, що мріяли мати ґаджети у якості іграшки, навіть не здоґадуючись про те, що скоро їх використовуватимуть у навчанні. Сьогодні сучасний учень – це не просто користувач комп’ютера чи айфона, це дитина, яка повністю володіє технікою і вміє застосовувати її не тільки для гри. Електронні підручники, пошукова система Гугл доступні у будь-який період доби… 50 років тому вчитель для учня був єдиним джерелом інформації, а зараз вони перебувають на рівні партнерських відносин. 50 років тому учні сприймали вчителя як носія знань, надлюдину, якій чужий побут чи звичайні людські звички (моя мама у дитинстві, наприклад, вважала, що вчителі не їдять і навіть до туалету не ходять), сьогодні ж ми з учнем партнери.
– Тим не менше, і тоді, і зараз вчителі мали єдину мету: навчити. Який, на вашу думку, ідеальний урок?
– Особисто для мене він є таким, коли дитині комфортно і вона відчуває себе успішною. Ідеальний урок – це коли вчитель втілив заплановане, а діти наприкінці заняття не перевантажені. Навіть якщо трієчник заробив свою трійку – це його перемога і успіх, це доказ того, що він здатен досягати результату.
– А чи може бути для дитини поспіль 8 ідеальних уроків?
– Так, знаю про що ви говорите, і в нас у школі в розкладі є по вісім уроків на день. Ідеальним днем у школі можна назвати такий, коли дитина не відчула психологічного дискомфорту, навіть коли в неї нічого не вийшло, але вона не в розпачі, коли немає відчуття сорому через допущену помилку. Весь час треба говорити дітям, що не треба боятися робити помилки… До речі, про восьмий урок – у мене це курс фінансової грамотності, який залюбки відвідують учні. Якби ви побачили, з яким запалом десятикласники грають у гру «Життєвий капітал» (це щось на кшталт Монополії, але набагато глибше)!
– До речі, чому сучасні вчителі відмовляються складати ЗНО – бояться помилитися?
– Значна кількість вчителів особливо у сільських школах читають по кілька предметів, можливо, саме це впливає на їхню позицію, але я не думаю, що вони бояться. До слова, під час весняного саміту координаторів ЕдКемпу я запитувала в пана Хобзея, що буде з тими, хто не пройде сертифікацію. Виявилося, що не буде ніякого «покарання» для вчителів, які не пройдуть, вони й далі працюватимуть, просто без надбавки до зарплати. Очевидно, страх педагогів базується лише на моральному дискомфорті і соромі, якщо раптом хтось дізнається про те, що вони не здали ЗНО, адже шило у мішку не приховаєш, хоча проведення сертифікації передбачає секретність результатів.
– Чому Майя Тутаєва – найкращий учитель країни?
– По-перше, я так не вважаю. Я переконана, що в кожного учня є свій найкращий вчитель. Я потрапила до десятки найкращих вчителів і точно знаю, що випадкових людей там не було. Це були дуже круті і різнопланові, талановиті вчителі. Мені пощастило представляти Кіровоградщину і вважаю, що перемогти має найдостойніший. У журі «Освіторії» особливі критерії, але які саме – не знаю. Минулого року я потрапила до топ-50, нинішнього – до топ-10. Перед цим було заповнення анкети, написання есе «7 запитань собі, на які я не знаю відповідей», співбесіда і скайп-інтерв’ю з командою. Саме есе і стало визначальним для того, щоб я увійшла до десятки.
– Можете оцінити потребу в реформуванні української школи, особливо сільської?
– Нинішня реформа освіти намагається перевернути свідомість і вчителів, і батьків, і учнів. Реформа передбачає, що діти із задоволенням будуть бігти до школи. Я слідкую, як вчорашні першокласники набувають уміння себе реалізувати, при цьому не порушуючи простір тих, хто поряд… Саме це передбачає концепція Нової української школи.
А стосовно сільської школи, то в мене борються два почуття. Справді, мені дуже шкода сільську школу, де мало дітей, мало вчителів. Де один вчитель читає всі предмети, які є в програмі. Мені шкода дітей, які не мають соціальної адаптації, ніколи не мали відчуття конкуренції, бо в класі п’ятеро учнів… Ось саме тому доцільним є створення НВК, міжшкільних комбінатів, реорганізації, яка відбулася в системі освіти.
– Наскільки конкурентоспроможною є ваша школа – Хмелівський НВК?
– Позавчора стало відомо, що ми потрапили у перелік 25 українських шкіл, де буде втілюватися пілотний проєкт за підтримки МОН і університету Емори (США) – розвиток м’яких навичок (soft skills). Це ідея Далай Лами, яку будуть впроваджувати у системі освіти у якості експерименту. Її презентували цього року на конференції в Індії, наша школа подала заявку (всього участь у конкурсі заявок узяло 35 країн), і ми увійшли до 25 шкіл-переможців.
Наша школа живе надзвичайно бурхливим життям, колеги підтримують усі ініціативи. А щодо конкурентоспроможності школи, то про це свідчать її випускники. До речі, я вважаю, що перемогти на олімпіаді – це ще не означає бути успішним у житті. Ти можеш скласти ЗНО на 200 балів, але не вмітимеш працювати в команді, а це є набагато важливішою навичкою для сучасної людини, ніж набір знань.
За своїх випускників можу сказати, що їм вдалося стати успішними, і тут мова йде не про престижність вишів, в яких вони навчаються. Людяність важко виміряти вишом. Я згадую свої шкільні роки, коли по коридору йшов директор, ми тихенько ставали під стіночку, а нинішні учні біжать до мене обійматися. Мені здається, це показник демократії і відкритості. Я думаю, що це класно.
Інна Тільнова, Нова газета