Учора, 10 травня, у Міжнародному трибуналі ООН з морського права в Гамбурзі розглянули позов України проти Росії щодо інциденту у Керченській протоці, коли російські військові атакували українські кораблі, і захопили їх разом із моряками. Рішення у цій справі очікується орієнтовно 25 травня.
Про це повідомляє Перша електронна газета за інформацією адвоката Романа Мокряка Ільї Новікова.
Нагадаємо, серед полонених морякув є двоє уродженців Кіровоградщини: командир катера “Бердянськ” уродженець села Карлівка Кропивницького району Роман Мокряк та Андрій Артеменко з Новоукраїнки.
Захисник нашого земляка Ілья Новіков написав про деталі слухання у своєму Facebook.
Як ми вже повідомляли, українську делегацію очолювала заступниця міністра закордонних справ Олена Зеркаль. Вона звернула увагу суду на суперечливість російської позиції: у цій справі РФ посилається на застереження про військові дії, а у внутрішніх судах заперечує, що був збройний конфлікт.
Російської делегації на засіданні не було. Проте трибунал може винести рішення і без участі Росії.
Далі подаємо без змін хронологію судового засідання України проти Росії у Міжнародному трибуналі ООН з морського права, яку описав адвокат Ілья Новіков:
Українські представники вказали, що російські кораблі відкрили вогонь по українським в той момент, коли ті йшли у відкрите море. Ці дії не були обумовлені захистом своїх територіальних вод.
Росія вказала в своєму меморандумі суду, що українські кораблі прагнули зробити “таємний прохід” через Керченську протоку. Це неможливо фізично і не узгоджується з твердженнями того ж меморандуму, що українські кораблі були виявлені задовго до входу в протоку. Росія також стверджує, заперечуючи використання Україною права на мирний прохід, що 3 українських кораблі демонстрували загрозу щодо 6 російських. У меморандумі зазначається, що гармати на українських кораблях були розчохлені і підняті на 45°.
Україна вказує, що українські кораблі, навпаки, послідовно заявляли і демонстрували відсутність наміру використовувати зброю очевидним для російських чином. Відкриття вогню російськими кораблями в такій ситуації нічим не було виправдано.
В частині правових аргументів, Україна докладно аналізує положення міжнародного права і прецеденти, що стосуються імунітету військових кораблів. РФ не може притягати до кримінальної відповідальності і утримувати під вартою військових моряків іншої країни за звинуваченням в порушенні кордону. Хоча РФ наполягає в своєму меморандумі, що питання про приналежність Криму і його морського кордону не може розглядатися судом, Україна наполягає, що суд повинен прийняти до уваги, що в момент початку обстрілу українські кораблі перебували в межах 12 миль від берега Криму. Українські представники нагадують суду, що, відповідно до принципів міжнародного права, навіть якщо іноземний військовий корабель порушує правила знаходження в прибережних водах, військова сила може застосовуватися тільки щоб примусити його піти, але не щоб затримати.
Україна наполягає, що затримання і тривале утримання РФ українських військових порушує принципи морського права, що захищаються конвенцією. Посилання РФ на військові дії, як підставу виключення справи з юрисдикції ITLOS оскаржується, так як тривале утримання моряків продовжується.
Україна звертає увагу суду на те, що РФ в меморандумі одночасно вказує, що Україна подала свій позов занадто пізно для застосування “невідкладних заходів”, і при цьому, не дотримала вимога належних досудових заходів. Всі останні місяці пройшли в спробах дипломатичного рішення. Крім того, російський меморандум був представлений суду тільки 7 травня, за три дні до слухань. Росія перед цим пропонувала провести додаткові консультації в рамках процедури ITLOS, Україна визнала це безперспективним через ухилення РФ від переговорів по суті протягом півроку.
Україна представила заперечення на головний російский аргумент – що події 25 листопада були “військовими діями” (military activities) за змістом ст. 298 Ковенціі ООН з морського права, і тому не підпадають під юрисдикцію суду. Статья 298 UNCLOS розмежовує військові дії і поліцейські операції (law enforcement activities). Прецедент суду за позовом Філіппін проти Китаю встановив, що держава не може посилатися в суді на те, що мали місце військові дії, якщо його дипломати раніше заперечували це.
Російські представники високого рівня, починаючи з першої офіційної заяви ФСБ, багаторазово говорили, що кораблі берегової охорони “Смарагд” і “Дон” припиняли порушення українськими кораблями кордону, посилаючись на ст. 30 UNCLOS. Тепер РФ в рамках позову в ITLOS заперечує це. Ст. 30 UNCLOS говорить про право держави вимагати відходу іноземних військових кораблів, які незаконно перебувають в національних водах. Той факт, що російські кораблі переслідували українські кораблі, які вже йшли у відкрите море, суперечить позиції РФ в цьому пункті.
Україна просила суд “зловити Росію на слові” (to hold the Russia on its statements), не дозволити їй посилатися в рамках позову в суді по морському праву на те, що російські представники систематично заперечують, і публічно, і в судах у кримінальній справі проти українських екіпажів. При цьому питання про те, чи були дії Росії “військовими за своєю природою” (а не поліцейською операцією), і про те, чи може Росія в даному процесі перед судом посилатися на те, що це були “військові дії” за змістом ст. 298 UNCLOS – це два різних питання. Так працює право.
Україна відзначила, що РФ, у рамках заперечення проти позову в підкріплення тези про те, що операція була військовою, посилається на участь в арешті екіпажів вертольота К-52 і корвета “Суздалец”, що належали міноборони РФ, а не прикордонникам. В інших випадках РФ говорить, що вони тільки були присутні.
Дозволити відповідачу на свій розсуд в одних випадках надавати присутності кораблів і літаків ВМФ поряд з кораблями берегової охорони значення “військової, а не поліцейської операції”, а в інших заперечувати це – значить створити небезпечний пробіл у практиці застосування ст. 298 UNCLOS. Крім того, основне питання, котре Україна ставить перед судом в даній справі – не про дії російської влади 25 листопада 2018 року, а про те, чи може РФ зараз претендувати на юрисдикцію щодо українських кораблів та екіпажів в продовження розвитку подій. Це не те ж саме.
Україна знову повернулася до питання про державний суверенітет та імунітет військових кораблів. Прецедентом у справі ARA Libertad встановлено, що захоплення військового корабля безумовно зачіпає суверенні права держави. Цим обумовлена необхідність застосування судом заходів. При цьому ситуація з 3 українськими кораблями в порівнянні зі справою Libertad ще більше ускладнюється тим, що захоплено не навчальні судна з командою, як у тому випадку, а кораблі дійсної служби.
Україна посилається також на прецедент M/V Saiga. Утримання Росією українських екіпажів під вартою і переслідування в кримінальному порядку створює такий ризик непоправної шкоди охоронюваним конвенцією прав, що це вимагає втручання суду. Суд має право наказати РФ звільнити екіпажі.
Окреме питання про те, чи не суперечить зверненням України в ITLOS те, що раніше Україна звернулася у тій самій справі в ЄСПЛ. Україна наполягає, що такого протиріччя немає. До звернення України були вжиті всі заходи, для досягнення дипломатичного врегулювання з РФ. Необхідність невідкладних заходів зумовили ризиком непоправної шкоди, пов’язаного з тривалим утриманням і переслідуванням українських екіпажів.
Прецедентом Enrica Lexie встановлено, що кожен день утримання екіпажу під вартою посилює завдання непоправної шкоди. Україна наполягає, що суд повинен додатково прийняти до уваги вплив арешту екіпажів, що триває, на їхні сім’ї (морякам вже 6 місяців систематично відмовляють у побаченнях з рідними).
Як забезпечувальні заходи Україна просить суд зобов’язати РФ:
- Повернути Україні кораблі “Бердянськ”, “Нікополь”, “Яни Капу”;
- Припинити кримінальне переслідування екіпажів, і в майбутньому, утриматися від відновлення переслідування;
- Звільнити 24 членів екіпажів українських кораблів.
Україна перерахувала серію прецедентів, коли різні міжнародні суди в різних ситуаціях застосовували як забезпечувальний захід обов’язки держави-відповідача негайно і безумовно звільнити утримуваних громадян держави-заявника.
Суд оголосить своє рішення 25 травня.
Нагадаємо, 17 квітня, Лефортівський суд Москви продовжив арешт усім 24 українським морякам, які перебувають в полоні в Російській Федерації, до 24 і 26 липня.
25 листопада 2018 року 24-х українських моряків затримали під час спроби переходу українських кораблів з Одеси до Маріуполя через Керченську протоку. Росія, всупереч міждержавному договору та міжнародному морському праву, перекрила прохід через протоку і здійснила напад на українські судна.
27 і 28 листопада у Криму українських моряків засудили до двох місяців ув’язнення.
Серед полонених моряків є двоє уродженців Кіровоградщини: командир катера “Бердянськ” уродженець села Карлівка Кропивницького району Роман Мокряк та Андрій Артеменко з Новоукраїнки.
Проти українських моряків фабрикують правопорушення передбачене частиною 3 ст. 322 КК РФ (незаконний перетин державного кордону), за яке “світить” 6 років колонії.
Захоплені катери Росія доправила в Керч в анексованому Криму.