“Народний герой України” Вадим Довгорук, який у 2015 році втратив руку у бою під Дебальцевим, а згодом і обидві ноги через обмороження, повернувся на службу в кропивницький 3-й окремий полк спецпризначення ім. Князя Святослава Хороброго.
Про це повідомляє Перша електронна газета за інформацією зі сторінки полку у Facebook.
ПОВЕРТАЙТЕСЬ, МИ ЧЕКАЄМО НА ВАС
11 травня 2010 добровільно долучився до лав 3-го окремого полку спеціального призначення. В 2014 року брав участь в боях за ДАП де отримав поранення але згодом після госпіталізації знову вирушив в зону АТО. 16 лютого 2015 року, під час забезпечення виходу української колони з-під Дебальцева, бронетранспортер було підбито. Вадиму відірвало руку. Разом з капітаном Юрієм Бутусовим вибралися з бронетранспортеру, проте Юрій помер від поранень. Вадим відійшов на 300 метрів від бронетранспортера і три доби пролежав на морозі. Згодом його помітили проросійські сили, взяли в полон і доправили до шпиталю. Вадиму ампутували обидві ступні. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни.Орден «За мужність» III ступеняОрден «Народний Герой України».«За незламність духу» — Медаль ВОГ «Країна», 24 грудня 2016 року
Опубліковано 3-й окремий полк СпП ім. Святослава Хороброго Четвер, 24 січня 2019 р.
Нагадаємо, у вересні 2017 року Вадим Довгорук одружився з медсестрою київського опікового центру. Наречена Ольга вперше побачила майбутнього чоловіка у непритомному стані під дією наркозу.
А в грудні 2018 року у Вадима та Ольги народилася донька Соломія.
Вадим Довгорук – кропивничанин, військовий 3-го окремого полку спецпризначення. Втратив руку та обидві ноги під Дебальцевим. Згідно з Указом Президента України нагороджений орденом “За мужність” III ступеня. Також удостоєний недержавної нагороди орден “Народний Герой України”.
Своє перше кульове поранення у груди 24-річний боєць отримав, захищаючи легендарний донецький аеропорт у вересні 2014 року. Вадима вилікували і він міг би спокійно залишитися вдома і всі б вважали його героєм і без жодних інших подвигів. Але щойно боєць вийшов із лікарні, він одразу ж повернувся у зону АТО, бо вважав, що не виконав до кінця свою місію – звільнення України від найманців і сепаратистів.
Під час боїв під Дебальцевим 16 лютого 2015 року колона з пораненими, яку прикривав Довгорук з товаришами, потрапила у засідку. В БТР, де сидів Вадим, потрапило два снаряди, один із них відірвав йому руку по лікоть. Довгорук, разом з капітаном Юрієм Бутусовим, зміг утекти, проте Юрій помер від поранень.
Стікаючи кров’ю, Вадим переховувався від ворогів у відкритому полі, сподіваючись, що його знайдуть першими свої, а не чужі. Там у полі на морозі він провів майже чотири доби. Коли на нього врешті-решт наткнувся патруль сепаратистів, боєць уже був ледве живий і обидві ноги його були відморожені. Його доставили в одну з Луганських лікарень, де надали першу медичну допомогу. На щастя Вадима, саме тоді українському керівництву вдалося домовитися із сепаратистами про обмін полоненими, і вже наступного дня ледве живого Довгорука передали своїм. Бійця відвезли спочатку в дніпропетровський, а через три дні вже в київський госпіталь – на ампутацію.
Читайте також:
Історія подвигу кіровоградського кіборга Вадима Довгорука (ФОТО)
Герої, які не втратили силу духу, презентували у Кропивницькому виставку проекту “Переможці”