Народний депутат Станіслав Березкін та його син Максим погодилися дати інтерв’ю БізнесЦензору, в якому розповіли про ситуацію навколо “Креатива” і його боргу.
У жовтні 2018 року детективи НАБУ під процесуальним керівництвом САП затримали десять осіб. Їх підозрюють в розтраті 160 мільйонів гривень “Ощадбанку”. Серед затриманих – топ-менеджери держбанку і Максим Березкін, син народного депутата Станіслава Березкіна.
НАБУ заявляє, що ці люди створили злочинну групу, яка підробила документи і організувала отримання кредиту в “Ощадбанку”. Гроші отримала компанія Березкіних, а згодом вивела їх за кордон і через рахунки підставних компаній використовувала для покупки нерухомості в Україні.
Спираючись на це звинувачення, Генеральна прокуратура подала до Верховної Ради подання про зняття депутатської недоторканності зі Станіслава Березкіна.
Сина депутата Максима суд випустив під заставу, він офіційно перебуває під слідством. Також під загрозою кримінального переслідування знаходяться топ-менеджери державного банку.
Інтрига полягає в тому, що Станіслав і Максим Березкіни продали підприємства групи “Креатив” ще в 2015 році. На той час холдинг був другим за величиною виробником рослинних масел в Україні і лідируючим виробником маргарину і кондитерських жирів.
Але девальвація гривні і нестача обігових коштів спонукали родину Березкіних до продажу компанії групі нових власників, які придбали компанію разом з її боргом.
Тим не менш, через рік після операції, НАБУ, за вказівкою САП, розпочала слідство проти Березкіних, а в 2018 році затримали підозрюваних.
Станіслав і Максим Березкіни погодилися дати інтерв’ю, в якому розповіли про ситуацію навколо “Креатива” і його боргу.
Вони неохоче говорять про те, що сьогодні відбувається з їхньою компанією і чому вирішили продати холдинг. За їхніми словами, аргументи НАБУ – надумані, а справа не має судової перспективи.
ЯКИЙ СЕНС КОМПАНІЇ з мільярдними оборотами КРАСТИ 20 МІЛЬЙОНІВ?
– Нещодавно НАБУ затримало 10 осіб, включаючи вашого сина Максима, за підозрою в привласненні 160 млн грн “Ощадбанку”.
– І суд випустив усіх під заставу.
– Ви стверджуєте, що продали компанію кілька років тому.
– Остаточно в липні 2015 року.
– За ким залишилися борги компанії?
– Усі борги компанії були і залишаються за компанією. Яку ми продали. Це загальновідомий факт.
– Кредит “Ощадбанку” теж?
– Усі борги перед “Ощадбанком” теж залишилися за компанією.
– Якщо всі борги залишилися за компанією, і покупець про це знав, у чому вас звинувачує НАБУ?
(Максим Березкін) – НАБУ говорить про те, що була змова Станіслава Семеновича з менеджерами “Ощадбанку”. Що він організатор злочину, він визначив всім злочинні ролі, а всі інші були виконавцями в цій схемі. Це безглуздо.
Ніяких доказів НАБУ не пред’являє. Я вважаю, що їх звинувачення – надумані. Ну який сенс компанії з мільярдним оборотом красти 20 мільйонів?
“У кінці 2010 МИ СТАЛИ НОМЕРОМ ОДИН НА РИНКУ КОНДИТЕРСЬКИХ ЖИРІВ І маргарину”
– З чого починався “Креатив”?
(Станіслав Березкін) – Все почалося в 1991 році, коли почали створюватися малі підприємства. Ми з другом створили мале підприємство “Система”, і займалися якийсь час виробництвом м’яких меблів. Потім торгували лісом і сільськогосподарською технікою. До 1995 зібрали 600-700 тисяч доларів, і вирішили вкласти ці гроші в будівництво свого першого підприємства.
– В якій сфері?
– Спочатку вирішили займатися хімією, виробництвом шампунів. Але скоро перестали це робити, тому що з Польщі масово ввозили шампунь в торбах без сплати акцизу і продавали на ринках. Конкурувати було безглуздо, тому що намагалися налагодити легальне виробництво.
Тому ми вирішили перепрофілюватися. Ту ж саму лінію по розливу шампуню переобладнали під розлив соняшникової олії. Сировину купували на старому радянському маслоекстракційному заводі. Пляшки ввозили з Польщі.
– Як називалося масло?
– У нас була торгова марка “Сонола”. Це похідне від англійського sun oil. Ми непогано заробляли на продажу масла в торгові мережі.
– Тоді вже з’явилися “Олейна” і “Чумак”?
– “Олейна” з’явилася приблизно в 1996 році, одночасно з “Сонолою”. “Чумак” з’явився набагато пізніше. Тоді ринок був ще дуже маленький, і вистачало місця всім.
– За рахунок чого ви росли і залучали інвестиції?
– У 1995-96 році ми були другими в Україні, кого профінансував ЄБРР. Через банк “Аваль” ми взяли $ 1 млн і залучали інші інвестиції. Тоді це були колосальні гроші. Паралельно ми вкладали свої гроші.
– На що пішов кредит?
– Ми побудували перший завод у Кропивницькому. Купили обладнання для прямого віджиму насіння соняшнику в англійської компанії Crown Europe та обладнання італійської компанії Gianazza з очищення масла обсягом 20 тонн на добу. Потім ми своїми силами збільшили її потужність до 60 тонн на добу. Цей цех існує і сьогодні, але у нових власників він не працював ніколи.
З 1999 року по 2012 ми побудували дев’ять заводів загальною потужністю переробки 1,1 млн тонн соняшнику, 220 тисяч тонн сої, 130 тисяч тонн кондитерських жирів і маргарину в рік. А також 7,5 тис. тонн вирощування свинини, 40 тис. тонн виробництва солом’яних пелетів.
Все будували буквально в чистому полі, іноді на пустирях, не купуючи жодних старих об’єктів. З 2001 року аграрний сектор України почав розвиватися просто дикими темпами. У нас була велика EBITDA (аналітичний показник, що дорівнює обсягу прибутку до вирахування витрат за відсотками, сплати податків та амортизаційних відрахувань), як і у всіх інших компаній цієї галузі.
– За рахунок чого?
– За рахунок підйому села і зростання ефективності галузі. Всі добре пам’ятають врожаї пшениці 20 центнерів з гектара. Сьогодні нормальним вважається урожай 70 центнерів. Пам’ятаємо урожай соняшнику тонна з гектара, сьогодні 2,7-2,8.
– Яким для вас був період раннього Ющенко? 2005-2007 роки.
– Я пам’ятаю, як стоячи йому аплодував. Ми всі були тут на Майдані, залучені в загальний процес. Ми відчували, що однією ногою вже стоїмо в Європі. В душі був величезний підйом.
– А з фінансової точки зору?
– У 2005 році ми побудували завод модифікованих жирів і маргаринів, номер один в Україні.
– Теж у Кропивницькому?
– Ми все будували у Кропивницькому. Дев’ять заводів і чотири елеватори за 12 років. Щороку ми створювали в середньому 400 робочих місць.
– В якому році?
– У 2007-2009 приблизно. В кінці 2010 року ми стали номером один на ринку кондитерських жирів і маргарину. З 2012 року – номером два в Україні з переробки олійних культур (після “Кернел”).
– Як ви пережили кризу 2009 року?
– Без особливих складнощів.
– За рахунок експорту?
– В першу чергу, так. Можна сказати, що ми кризу не помітили.
– У ці роки відбувався перерозподіл часток на ринку?
– Конкурентна боротьба відбувалася весь час. Хтось постійно виривався вперед. Хтось ставив на обсяги. У нас в компанії пріоритетом завжди були люди. У нас завжди були кращі технологи.
– Де ви їх брали?
– В Україні їх випускає тільки один харківський інститут, у нього є профільна кафедра. Ми уклали з інститутом спеціальний договір. Давали свої теми дипломних робіт, відбирали людей під час навчання. Вони приїжджали на практику до нас на заводи, брали наші матеріали, захищали на нашій базі дипломи. Після закінчення приходили до нас працювати. У нас був один з кращих кадрових складів.
– Можете пригадати якийсь епізод з тих років?
(Максим) – Ми настільки правильно підходили до кадрового питання, що завжди стежили за технологією і якістю. Як наслідок, у нас завжди була потреба в кваліфікованих кадрах. І завжди була можливість кар’єрного росту в компанії.
Олександр Бойко, який сьогодні теж перебуває під слідством, прийшов на завод після випуску як рядовий технолог. До речі, він приїхав на той перший маленький заводик, який був запущений ще в 1995 році. За роки роботи, просто за рахунок ефективної діяльності, він виріс до кращого технолога і генерального директора компанії.
Навіть “Укроліяпром” визнавала, що кращий підбір кадрів – у “Креативі”.
“Я ПЕРЕДАВ КОМПАНІЮ СИНУ У 2011 РОЦІ”
– Станіслав Семенович, у 2011 році ви стали депутатом. Навіщо?
– Знаєте, я вже досяг великого рівня в компанії. Компанія росла. Я вирішив себе спробувати в іншій справі. Багато років до цього я був депутатом облради. У 2011 році, коли став народним депутатом, я відійшов від управління компанією.
(Максим) – Згодом бізнес-процес відокремився від особистої активності Станіслава Семеновича. У нього завжди була активна життєва позиція. Він завжди активно брав участь в житті Кіровоградської області. З року в рік, все більше часу приділяв суспільно-політичній складовій.
– (до Станіслава Березкіна) У вас було бажання сховатися за недоторканністю?
(Станіслав) – Навіть думки такої не було.
– В якому вигляді ви передали компанію Максиму?
– Я передав компанію, яка інтенсивно розвивалася.
(Далі по тексту – Максим Березкін) Я приєднався до компанії в 2000 році, ще будучи студентом. Я з 1997 року навчався в Київському інституті міжнародних відносин. Але було бажання працювати і приносити користь сім’ї. Тому в 2000 році я перевівся у Кропивницький і став працювати в компанії. Починав з менеджера у відділі продажів. Через пару років очолив напрямок продажу жирів і маргарину. З 2005 року займався всіма продажами в компанії.
А до моменту переходу в 2011, коли Станіслав Семенович пішов в політику, я вже вів всю комерційну діяльність компанії.
Оскільки Станіслав Семенович перейшов на депутатську стезю, ми зробили перерозподіл обов’язків. Все, чим раніше займався він, я, як голова наглядової ради, повністю забрав під себе. Це питання стратегії розвитку, опрацювання нових ринків збуту, запуску нових проектів і галузей.
– Юрій Давидов (колишній виконавчий директор “Креатива”, сьогодні один з фігурантів розслідування) коли увійшов в команду?
– Давидов завжди виконував функцію фінансового директора. З 2011 року він став CEO компанії, зберігши за собою функції управління фінансами групи.
– Якщо все так добре розвивалося, чому ви брали кредити?
– Саме тому, що постійно розвивалися. Бізнес починався з нуля. За певний час пішов розвиток, а з 2001 року – активний розвиток. Гроші вливали як за рахунок реінвестування отриманого прибутку, так і за рахунок позикових коштів.
Як ви думаєте, чи можливо здавати по заводу в рік, використовуючи тільки власні кошти? Звичайно, компанія брала кредити на розвиток.
Оборот компанії становив 20-25 млн доларів на тиждень. Це 1,1 млрд доларів обороту на рік. Тому ми брали у валюті і абсолютно не розраховували, що може трапитися такий різкий обвал гривні. У 2014 році курс починався з 8, потім 12, потім 15, а потім 30.
Це дуже складні умови. Будь-які світові компанії завжди націлені на стабільність ситуації в країні. Свої плани вони будують, припускаючи стабільність.
Очевидно, ми щось не розрахували. Ми будували тваринницьку ферму вартістю 110 млн євро, на той час вже замовили і ввезли в країну обладнання загальною вартістю 35 млн євро. Планували будувати нові елеватори.
У нас була стратегічна лінія на розвиток. І ми стабільно розвивалися.
– У чому тоді для вас була різниця між 2008 і 2014 роком?
– Було дуже багато капітальних вкладень. Ми розраховували на стабільність в країні. А потім стався курсової обвал.
Частина грошей планувалася під подальший розвиток компанії, а ще частина – на зниження боргового навантаження компанії.
У 2013 році ми повинні були випустити євробонди. Fitch і S&P вже присвоїли нам рейтинг. Ми хотіли привернути 500 млн доларів і на частину грошей погасити кредити, взяті в українських банках. Рефінансування частини боргу в банках здешевило б обслуговування боргу на 50 млн доларів на рік. Але потім – кінець року, всі події, обвал всього. Ми не встигли буквально на 6-7 місяців.
До кінця 2013 року у нас вже був готовий драфт проспекту емісії. Ми отримали рейтинги на рівні суверена (високий рейтинг).
Ми були в процесі. Ви знаєте, що будь-яка процедура на міжнародних фінансових ринках вимагає на підготовку близько дев’яти місяців.
Метою випуску бондів було здешевити вартість грошей. Кредити коштували близько 10-12% річних, за євробондами вийшло б 5-6%.
Ще 50% залученої суми ми планували направити на програму розвитку компанії. Це тваринницька ферма, нові елеваторні потужності, портовий термінал в Одесі.
До початку 2014 роки ми вже фактично сиділи на валізах, готувалися їхати в тур по розміщенню євробондів.
– Чому не відбувся випуск? Через події в Криму і на Сході?
– Так, безумовно.
– Що сталося з фінансовим станом групи?
– Через початок війни, через окупацію Криму відбулася девальвація гривні. Почалася нестабільність всередині України. Реальний сектор економіки пішов вниз.
– У вас була велика частка продажів на внутрішньому ринку?
– Досить велика. Приблизно половина продукції йшла на внутрішній ринок, приблизно половина – на експорт. Але набагато сильніше нас підкосила проблемна ситуація в Україні 2014 року. Ми не змогли випустити євробонди. А бізнес-проекти, про які ми говорили, були вже запущені.
Девальвація гривні призвела до мільярдних збитків компанії.
– Не вірю. Але ви ж створювали фактично імперію.
– Компанія не отримала те фінансування, яке було нам необхідно.
Крім євробондів, багато європейських банків припинили фінансувати українські компанії. Ми потрапили якраз у цю паузу. Ще рік ми протрималися, практично працюючи на своїх оборотах. Виплачували відсотки, обслуговували кредити.
У компанії завжди була дуже чітка фінансова дисципліна щодо обслуговування банківських кредитів. Ми платили відсотки і погашали кредити вчасно абсолютно завжди. Навіть коли виникав вибір – ми заплатимо вчасно по кредитах або закупимо сировину, щоб не зупинилося виробництво – ми робили вибір на користь погашення.
У 2014 РОЦІ ГРУПА “КРЕАТИВ” ПОВЕРНУЛА БАНКАМ БЛИЗЬКО 250 МЛН ДОЛАРІВ
– Чому виникла ідея продажу?
– Весь 2014 рік ми працювали нормально і стабільно, навіть незважаючи на всі ці складності. У нас не було жодного перенесення платежу по кредитах. Але в 2015 році компанія відчула, що є складнощі. І ми почали шукати стратегічного партнера.
– Чому ви вирішили продати все?
– Ми не все продали. Ми продали 80% активів компанії – ті, які вибрав стратегічний інвестор.
– Але це фактично все.
– (стримано) Ми хотіли, щоб компанія працювала далі. Але не могли ніде залучити фінансування.
– Кредит “Ощадбанку” на 20 мільйонів доларів – була це величезна сума на ті часи?
– Компанія в 2014 році повернула банкам близько 250 млн доларів. Можете самі відповісти на це питання.
– НАБУ каже, що ви вивели кредитні гроші за кордон, а за них купили активи.
(Станіслав Березкін) – Гроші були спрямовані на закупівлю сировини для виробництва жирів і маргарину. Але НАБУ свідомо замовчує про те, що протягом двох місяців ці гроші повернулися на рахунки компанії в повному обсязі. На рахунку компанії в “Ощадбанку”.
– Зачекайте, НАБУ натякає, що ви купили на ці гроші нерухомість в Криму.
– Ви говорите про формулювання “куплена нерухомість на березі Чорного моря”?
– Так.
– Це Одеса. Я раніше говорив, що “Креатив” планував будівництво портового комплексу в Одесі. Йдеться саме про цей об’єкт. Це раз.
І два. Ну не купувалися об’єкти за гроші Ощадбанку. Слідчі НАБУ про це знають. Але кажуть те, що їм вигідно.
– Для чого?
– Мені здається, сьогодні вони виступають в якості колекторів.
– Що ви маєте на увазі?
– Що будь-який кредит у держбанку може перерости в кримінальну справу проти бізнесу. Клієнт держбанку = клієнт НАБУ. На гачку можуть опинитися навіть менеджери самого банку.