Артем Ситник народився 19 серпня 1979 року в селищі Компаніївка Кіровоградської області. Його батько Сергій – керівник Компаніївського райавтодору. А мати Нінель – учитель початкових класів. Двоюрідний брат — Олександр Маслюков (1980 р.) з 2010 року є головою Компаніївської селищної ради.
Про це розповідає Перша електронна газета з посиланням на сайт today-news.com.
Директор НАБУ одружений. Його дружина Ганна Ситник (1978 р.) в минулому співробітник прокуратури, а з 2015 року — адвокат, що займається індивідуальною практикою. У сім’ї двоє дітей: син — Микита, дочка Поліна.
Освіта
Середню школу Артем Ситник закінчив у Компаніївці з золотою медаллю. Вищу освіту майбутній Директор НАБУ здобував у Харкові. У 1996 році він вступив в Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого, де навчався за спеціальністю «Правознавство». У 2001 році Ситник закінчив академію і отримав диплом з відзнакою.
Початок кар’єри
Професійну діяльність Артем Ситник розпочав у липні 2001 року на посаді помічника прокурора Ленінського району міста Кропивницького. У жовтні цього ж року його перевели на посаду слідчого.
У квітні 2004 року Ситника призначили на посаду старшого слідчого прокуратури Кіровоградської області, а в жовтні 2006 року він очолив вже слідчий відділ.
У серпні 2008 року Артема Ситника переведели на посаду начальника слідчого відділу прокуратури Київської області, де він працював наступні три роки.
Конфлікт з начальством
У червні 2011 року слідча група, до якої входив Ситник, затримала на отриманні хабара начальника управління культури і туризму Київської облдержадміністрації Ігоря Осипенка.
Як сказав Ситник:
«У цій справі у мене виник прямий конфлікт з прокурором області. Я йому не повідомляв про намір затримати цього чиновника, тому що я знав про те, що ця людина безпосередньо підпорядковується голові адміністрації і якщо я цю інформацію повідомлю прокурору області — затримання не буде».
Після того, як сталося затримання, і суд заарештував Осипенка, конфлікт між Артемом Ситником і прокурором Київської області Михайлом Витязем посилився. Керівництво прямо сказало про те, що не схвалює проявлену ініціативу і не бачить Ситника в органах прокуратури. У результаті майбутній антикорупціонер звільнився.
Впливовий партнер
З жовтня 2011 року по квітень 2015 року Артем Ситник займався адвокатською практикою. Керував фірмою «Юридичні гарантії». Засновником цього адвокатського об’єднання є Юрій Гайсинський, депутат Верховної Ради 1-го скликання, який з 2002 по 2007 рік посаду прокурора Київської області. Юрій Гайсинський також являється тестем мера Харкова Геннадія Кернеса.
Тим не менш, у своїх інтерв’ю Ситник каже, що у них з Гайсинським були виключно службові відносини і до того, як екс-прокурор Київської області запропонував йому адвокатську роботу вони знайомі не були.
Відбір Директора НАБУ
14 жовтня 2014 року парламент прийняв Закон «Про національне антикорупційне бюро України». В країні фактично з нуля почалося створення нового силового органу з досить широкими повноваженнями. Вперше був проведений прозорий конкурс на заміщення посади такого високого рівня. Конкурсна комісія з дев’яти осіб проводила відбір кандидатів в ході прямих онлайн-трансляцій і кожен бажаючий мав можливість спостерігати за подіями.
Після фінального співбесіди, конкурсна комісія запропонувала президенту Порошенко вибрати директором НАБУ одного з двох адвокатів. Таким чином Директором антикорупційного бюро став 35-річний Артем Ситник.
Скандал із поїздкою до Лондона
Через кілька місяців після свого призначення директором НАБУ, Артем Ситник сам опинився в центрі корупційного скандалу. Слідчі Генеральної прокуратури перевіряли, чи законно він під час відвідування Лондона додав до складу офіційної делегації свою жінку Анну, а також Ірину Данько, яка скрізь представлялася його радником.
Кримінальне провадження відкрили на підставі звернення народного депутата Віталія Купрія. «Використовуючи службове становище, пан Ситник включив в список офіційних делегацій близьких йому людей. Я вважаю, що такий політичний туризм повинен бути зупинений», — пояснив свою позицію нардеп.
З цього приводу Ситник відповів, що возив дружину за свій рахунок, а його поїздка в Лондон була на запрошення британського національного кримінального агентства, щоб перейняти їх досвід. І відбувався цей візит за рахунок британців.
«Разом зі мною в одному літаку в приватному порядку за наші власні кошти здійснила переліт моя дружина. У неї є родичі в Лондоні, і вона відвідувала їх. Ірина Данько — це особа, яка забезпечує комунікацію з нашими міжнародними донорами. Посади офіційної не має, в штаті вона не перебуває. Оплата її перельоту і проживання забезпечувалося також британською стороною», — пояснив Ситник.
Досить жорстко висловився з цього приводу Ярослав Грицак — член конкурсної комісії по відбору Директора НАБУ. За його словами, людина, яка працює на такій посаді не має права здійснювати робочі поїздки разом з дружиною, незалежно від того на які кошти вона їде. «Це дуже сильний сигнал, це дуже поганий сигнал для суспільства», — зазначив Грицак.
Майно і грошові активи
За 2016 рік Артем Ситник заробив у НАБУ 1,4 млн гривень. Готівкою в нього зберігається 800 000 гривень і 10 000 доларів. Остання зарплата антикорупціонера склала 136 000 гривень.
Ситнику належить квартира, площею 82 м² в місті Бровари Київської області, куплена ще в 2010 році. У січні цього року він придбав автомобіль “KIA Sportage” (2017 р. в.) за 802 000 гривень.
Ганна Ситник заробила за рік адвокатської практики тільки 40 000 гривень. У її власності знаходиться земельна ділянка у Севастополі площею 416 м².
На початку 2015 року, під час співбесід з конкурсною комісією Артем Ситник підкреслював, що у нього немає тяги до розкоші і відсутні слабкі сторони, а значить — для нього немає перешкод для обіймання посади директора НАБУ.
Мета досягнута — Ситник став керівником потужного правоохоронного органу в Україні. Тепер, результат роботи НАБУ залежить в першу чергу від наполегливості і самостійності самого директора, адже саме він став ключовою фігурою антикорупційної боротьби в середині країни.
Матеріал підготував журналіст газети «Проти корупції» — Дмитро Удачин