Учора, 7 березня, в обласному художньому музеї розгорнуто виставку «На порозі весни», присвячену дуже позитивній, красивій та романтичній порі року, оспіваній не тільки у поезії та прозі, а й на полотнах талановитих майстрів пензля.
Адже весна – це не просто три календарних місяця, обмежені суворим хронометражем життя. Це дивовижне, до кінця не розгадане явище, коли, як у казці, просинається після зимової сплячки природа, а людські душі виліковуються від зимової депресії та сповнюються надією (хай навіть безпідставною) на краще, це п’янке весняне повітря, яке паморочить голову і провокує на кохання, це час, коли, як стверджують психологи, думки навіть самих ярих консерваторів спрямовані тільки на перспективу, а далекі від романтики люди несподівано починають писати вірші, із здивуванням відкриваючи у собі цей Божий дар.
Тому головна мета презентованої виставки полягає у тому, щоб засобами образотворчого мистецтва вшанувати дивовижну красуню Весну і створити позитивний настрій для відвідувача, що є особливо важливим в умовах депресивного воєнного часу.
Сама назва виставки передбачає тематичне спрямування представлених в експозиції художніх творів, чимало з яких зображують саме початок весни, але деякі з них, згідно ствердження психологів про весняне спрямування людської свідомості та думок уперед, презентують більш пізній весняний період, в тому числі – романтичний квітень, з якого, фактично, і починається повноцінне пробудження природи.
Серед багатьох позитивних моментів виставки дуже важливим є те, що вона стала черговою красномовною ілюстрацією тривалої та плідної співпраці колективу музею з місцевими художниками, переважно – членами обласної організації Національної спілки художників України, що вже неодноразово дарувало шанувальникам образотворчого мистецтва цікаві виставкові проекти. А ще вона продемонструвала чудовий прояв творчої спадковості та родинної естафети, свідченням чому стали представлені в експозиції роботи Василя Хвороста, Андрія Хвороста та Миколи Хвороста, що змушує нас згадати про таке поняття як мистецька династія.
Додатковою родзинкою виставки стали роботи (як живописні, так і графічні), які ніколи раніше не виставлялися в експозиції нашого музею, або отримували таку можливість всього один раз і тому залишаються, на превеликий жаль, маловідомими для широкого загалу. А це, погодьтесь, ще один дуже важливий привід для справжніх шанувальників образотворчого мистецтва прийти до художнього музею на зустріч з чудовими картинами, отримавши від них весняну романтику та чудовий настрій.
Необхідно також зазначити, що виставка «На порозі весни» відкривається в умовах палких дискусій з приводу відзначення 8 березня як Міжнародного жіночого дня. Хтось згадує, що стало поштовхом до відзначення 8 березня як свята жіноцтва, звідки воно прийшло і які соціальні прошарки його фактично зініціювали. Інші роблять акцент на порушенні принципу гендерної рівності, дотримання якого спонукає світову спільноту відмовлятися від подібних свят, тим більше це стосується України, де історично склався і остаточно переміг матріархат. Звучать чисельні заклики, причому – як від чоловіків, так і жінок, згадувати своїх дружин, матерів, сестер, подруг не тільки 8 березня, а кожного дня, даруючи їм свою любов та увагу. Зрозуміло, що з останнім важко не погодитись.
Тому акцент презентованої виставки зроблено саме на вшануванні весни, що абсолютно відповідає європейським тенденціям, коли замість свят з політичним, або ідеологічним забарвленням, перевага надається святам релігійним, національним, або таким, що символізують певний календарний рубіж.
Розгорнута в обласному художньому музеї виставка стала, без перебільшень, справжньою одою довгоочікуваній весні. Своєрідним символом важкої, але закономірної її перемоги над зимою можна вважати роботи Павла Олексієнка «Інгул у відлигу» (1946), Дмитра Барановського «Березень»(1979), Фелікса Полонського «Пробудження» (2004) та «Березень» (2005), Лариси Гусєвої «Очікування весни» (2017) та «Пробудження» (2017), Миколи Хвороста «Шлях до свята» (2017). Робота останнього «Янгол-охоронець» (2017) спонукає також до глибоких філософських роздумів на зламі минулого та майбутнього.
Весна-переможниця оспівана в картинах Едуарда Кондратовича «Весна в Костьовій Пастелі» (1986), Анатолія Данилова «Великдень» (1989), Валерія Давидова «Куточок дендропарку «Веселі Боковеньки» (2000) та «Старий двір» (2007), Анатолія Шаповалова «Тютюнова фабрика» (2009), Олександра Демиденка «Перша зелень» (2015), Ростислава Климишина «На річці Вілія» (2017).
Образ жінки, як одного із символів весни, знайшов своє відображення у роботах Анатолія Шаповалова «Портрет медсестри» (1999), Ростислава Климишина «Надія» (2000) та «Скрипачка» (2011), Андрія Хвороста «Червоне на білому» (2014), Людмили Демиденко «Осяяна сонцем» (2016), Ольги Коломієць «У клубі» (2017). Цю серію доповнюють чудові керамічні твори – робота відомого майстра Миколи Фірсова – керамічне блюдо «Мадонна із немовлям» (2014) та Лариси Кулініч «Мрійниця»
Логічною складовою виставки стали чудові квіткові натюрморти Василя Хвороста «Бузок» (2010), Анастасії Плітіної «Польові квіти» (2012), Андрія Хвороста «Орхідея на вікні» (2013), Лариси Гусєвої «Натюрморт з цикламеном» (2016).
Позитивний настрій створюють також яскраві абстрактні роботи Олега Рудого «Рожева казковість» (2015) та «Флора» (2015).
Весняною тематикою пронизані і оригінальні картини Ігоря Смичека «Перевернуте бажання» (2016), «6000 років танцю» (2016), Обурені сонцем» (2016) та «Хитрий лис і господиня» (2016).
Окремим, і дуже цікавим експозиційним блоком, стали графічні роботи невідомого художника «Пейзаж із козами» (1856), Миколи Цвєткова «Дівчина під деревом» (1881), Сергія Уварова «Пейзаж» (1893) та інші.
Тож на відвідувача виставки чекає чимало приємних сюрпризів, обумовлених її різноплановістю та кольоровим і жанровим різнобарв’ям.
За матеріалами Кіровоградського обласного художнього музею