За роки Незалежності українські бібліотеки, які бережуть і поширюють українську літературу, стали справжнім осередком виховання патріотизму, просвітництва і подвижництва. При цьому термін «подвижництво» як найкраще характеризує не лише стан українського письменництва і української новітньої літератури, але і культури взагалі.
На жаль влада не дуже помічає українських літераторів, які прагнуть розгорнути свої творчі крила і потребують підтримки. Доказом цьому є єдиний в Кіровоградській області літературний журнал «Вежа». Саме з нагоди його 20-річчя в обласній бібліотеці ім. Чижевського відбувся творчий вечір.
Як констатував редактор «Вежі» Василь Бондар, коштів на розвиток журналу немає, а 20 тисяч гривень на рік, які так-сяк виділяються, вистачить лише на один випуск в рік накладом 400 екземплярів. Потрібно або тимчасово призупиняти друк, або припиняти його зовсім. До речі, Василь Бондар кілька років тому опублікував у «Вежі» цикл оповідань автора цих рядків, чим, можна сказати, показав йому стежку в серйозну літературу.
Не хочеться думати, що українська влада не розуміє значення культури і літератури для виховання патріотизму і почуття національної гордості українців, як це розуміють в тій же Росії чи розуміли в СРСР. Там грошей на ідеологічну культуру і розвиток, як з’ясувалося, пропагандистсько-шовіністичної літератури не шкодували і не шкодують. А в Україні в більшості сіл бібліотеки взагалі позакривалися, бібліотекарі змушені працювати на «пів-ставки», а то і менше, а «не родовиті» письменники чи поети змушені оббивати пороги влади чи меценатів і випрошувати кошти на видання своїх творів. Творів, які написані для України. Це особливо образливо на фоні мільйонних накладів політичної виборчої «макулатури», у тому числі і антиукраїнської, яку друкують і роздають безплатно, особливо напередодні виборів.
Сергій Полулях для Першої електронної газети.