Олександр лікується в обласному госпіталі для ветеранів війни. Перебуваючи у зоні АТО у складі 3-ї роти 93 окремої механізованої бригади, отримав поранення і контузію голови.
З початком бойових дій на сході країни Олександр пішов до лав Збройних сил України снайпером-добровольцем. Дружина і діти – 23-річна донька і 6-річний син підтримали таке рішення. Але дуже переживали і щодня телефонували. Олександр зізнається, що жодного разу не пошкодував, що пішов боронити Батьківщину. Хоча знає про випадки, як чоловіки призовного віку просто «відкуплювалися» у військкоматах. «А є такі, що платили по 15 тисяч за те, щоб «відмазатись» від служби. Я вважаю це ненормальним! Дуже шкода, що молодь ховається від свого обов’язку».
У зоні АТО воював безпосередньо за Донецький аеропорт. Говорячи про бойові дії військовий каже так: «В нас стріляють, ми – стріляємо». Справжньою гарячою точкою було Дебальцеве. «Тоді ворожими силами було вбито чимало наших військових. За повернення тіла вбитого офіцера з 11-ї бригади сепаратисти вимагали 50 тисяч гривень. Але переговори з ними веде наше керівництво. Останній раз, з 16 на 17 березня, бойовики захопили у полон 28 наших бійців. Лише коли закінчиться ця війна, вдасться встановити точну кількість загиблих. Їх буде дуже багато», – вважає Олександр.
Зараз же, лікуючись в госпіталі, до Олександра та інших бійців приходять провідувати рідні, волонтери, школярі, письменники.
«Багато дітей присилають листівки. Ми завжди ними обліплюємо палати (якщо в лікарні) та окопи. Діти сильно нас підтримують. Ось це виросте світло нації», – розповів Олександр. І вже зараз він думає про повернення на Схід після одужання.
Анастася Андрієнко, студентка КДПУ ім. В. Винниченка для Першої електронної