Найпотужніші українські гурти, купа цікавих майстер-класів, спілкування з найкращими українськими істориками, письменниками та акторами, нічні гутірки при багатті – то все фестиваль нескореної нації у Холодному Яру, що вперше пройшов у липні на Черкащині. На фестиваль з’їхалася молодь з усіх куточків України, в тому числі й Кіровоградщини. Як минули 3 дні українського шаленства читайте в ексклюзивному репортажі кореспондента Першої електронної газети.
Ідея проведення фестивалю в Холодному Яру належить голові національного Альянсу та співголові оргкомітету Зої Бойченко, яку на створення патріотичного дійства надихнув широковідомий «Бандерштат». Організатори прагнули об’єднати творчу, думаючу молодь, яка знає і цінує свою історію, хоче розвиватись та пропагує здоровий спосіб життя. Тому не дивно, що на території фестивалю діяла заборона на вживання алкоголю. Крім розваг та творчого єднання гості фестивалю мали ще одну, благородну, мету – збір коштів для допомоги солдатам в АТО.
День перший
Розпочався фестиваль дуже нетрадиційно в прямому і переносному значенні цього слова, оскільки біля Малярового джерела, де надалі проходили всі гутірки, відбувся майстер-клас парапсихолога Олега Лівицького, який заряджав усіх бажаючих енергією землі, використовуючи нетрадиційні підходи. Також Олег Лівицький здійснив психологічне консультування постраждалих на війні – воїнів, що отримали психологічний стрес у бойових діях та тих, які були в полоні, а також всіх, хто безпосередньо працює з такими людьми.
Одночасно з майстер-класом Олега Лівицького стартували майстер-класи з гончарства, виготовлення ляльок-мотанок, кераміки, біжутерії, петриківського розпису. Тому всі бажаючі мали змогу навчитись виготовляти сувеніри власноруч. А для любителів екскурсій та тривалих прогулянок відбулась пішохідна екскурсія за маршрутом: Дуб Залізняка – музейно-етнографічний комплекс «Дикий Хутір» – Моторонинське городище – скіфські вали – Мотрин монастир – могила Івана Компанійця – Гайдамацький став та Малярове джерело. Щоправда перший день був настільки насичений подіями, що група не виконала маршрут екскурсії в повному обсязі. Тому бажаючі надолужували маршрут самотужки протягом наступних двох днів. Для цього їм навіть давали в оренду велосипед.
Але це не всі сюрпризи, які чекали на учасників холодноярського свята. На фестиваль нескореної нації завітав кіровоградець, співавтор фільму «Холодний Яр. Воля України, або смерть» – Юрій Митрофаненко, кандидат історичних наук, страший викладач інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського, громадський діяч, який радо ділився своїми знаннями з усіма бажаючими. Пан Юрій поділився з нами своїми враженнями від фестивалю:
«Я почув про цей фестиваль від моїх луганських друзів, з якими ми познайомилися, коли возили фільм «Холодний Яр. Воля України, або смерть» на Луганщину. Розглядаю цей фестиваль, як продовження того дійства, яке відбувається щороку у Холодному Яру у квітні місяці. Я регулярно відвідую ці фестивалі. Фестиваль нескореної нації буде успішним. Навіть на цей момент я бачу чудову організацію, блискучо продуману програму. Такі фестивалі надзвичайно потрібні українській молоді. По-перше – це пробудження патріотичного духу. Ось хлопці з Луганщини приїхали і сказали, що нам цього не вистачає. По-друге – це гуртування, адже нам необхідні такі знайомства, тому що наразі в Україні з’являється попит на ідентичність. Цей фестиваль також є свідченням соборності України, оскільки сюди з’їхались люди з різних куточків: від Луганська до Львова. І це дуже приємно!».
Перші гутірки біля вогнища теж пройшли на «ура!». Гості фестивалю спілкувалися з відомими українцями: Михайлом Сиволапом, Юрієм Ботнаром, Тарасом Силенком та Юрієм Сиротюком. Говорили про долю українського народу, про зміцнення його духу. Тарас Силенко, заслужений артист України, відомий кобзар виконував пісні, які дуже гармонійно зливалися з атмосферою лісу, співом пташок та історичною місцевістю.
День другий
Другий день фестивалю був не менш насиченим, однак усі події тьмяніли на фоні гутірки з Василем Шклярем. Відбулась презентація майбутнього роману Шкляра «Чорне Сонце». Надзвичайно популярний і відомий сучасний український письменник висловив свої враження від перебування у Холодному Яру:
«Холодний Яр – це найяскравіший символ народного спротиву московським окупантам. Ви, напевно, бачили (і я бачив, і серце моє співало) як ще на Майдані поруч із бандерівським прапором майорів чорний прапор холодноярців з написом «Воля України або смерть». Коли завалили напроти Бесарабки ідола, тобто «Лєніна», то поставили там холодноярський прапор. Люди приїхали вдихнути холодноярської наснаги, енергії, адже тут справді енергетика особлива. Той, хто хоч раз побував у Холодному Яру, неодмінно сюди повернеться. Звісно, що цей фестиваль стане традиційним і збиратиме дедалі більше людей. Крім тієї роскоші природи, яку демонструє Холодний Яр, тут є магнетизм, особливий, дух, що справді «душу й тіло рве до бою». Де більше духовності, там повинно збиратися і більше людей, – намагнічуватися цим духом, волелюбством і якраз у цьому плані фестиваль має перспективу».
Але це не всі несподіванки другого дня. Моновиставою «Варнак» здивував актор Ігор Шульга із Дніпропетровська, який зізнався, що працюючи над цією виставою шукав свого Шевченка. Шукав його як поета, для якого важлива людина і те, що відбувається у її душі. Вистава складалася з 5-ти творів: «Перебендя», 2-х віршів «Коло гаю в чистім полі», «Як у тої Катерини хата на помості», уривку з поеми «Сон» та поеми «Варнак».
Моновиставу Ігоря Шульги публіка сприйняла дуже позитивно. Актору довелось виступати перед сценою, на футбольному полі, глядачі сиділи просто на землі. Проте, незважаючи на деякі труднощі та незручності, глядач ловив кожне слово актора, який до того ж виступав без мікрофону. Як зізнався згодом актор, такої цивілізованої публіки він ще не зустрічав. У свою чергу актор дивував і тримав увагу глядача від першої секунди виступу і до останньої. Адже окрім того, що він декламував поезію, співав, Ігор міняв образи, демонстрував прекрасне володіння шаблею, а кульмінацією дійства стала поява на сцені труни, яку актор під час виступу сам і змонтував. Тому цю унікальну виставу можна назвати родзинкою фестивалю нескореної нації.
День третій
Відкриттям фесту стала презентація наступального націоналізму. Третього дня на елітарних гутірках відбулась презентація збірки «Відлуння свинцевих громовиць», яку презентував засновник-координатор літературно-дискусійного проекту «Дух нації», автор поетичних збірок, громадський діяч, волонтер та націоналіст Юрій Руф та його колега по проекту Ігор Бойчук.
Ці спортивні, красиві хлопці дивували учасників фестивалю своєю творчістю, вмінням декламувати поезію, а також прекрасною фізичною підготовкою, адже те, що хлопці прихильники спорту було видно неозброєним оком. Цікаві, дотепні, а водночас серйозні і вольові. Їх поезія – це свіжа жила енергії та патріотизму для України.
Насичена щоденна програма завершувалась виступами відомих українських гуртів, які запалювали: “Сонце в кишені”, “Антитіла”, “HASPYD”, “Тінь сонця”, “Дель Тора”, “Мрія Життя”, “Друже Музико”, “Веремій”, “Спів Братів”, “Олексій Юрін”, “Фіолет”, “РізаК” та “Гайдамаки”. Тому про те, що на цьому фестивалі можна сумувати не прийшло у голову навіть печальному П’єро, який би повернувся з цього фесту патріотом і ще б тиждень поспіль наспівував би «Меч Арея».
Організатори фестивалю ВГО «Сокіл», ВМГО «Національний альянс» та співорганізатори: «Пласт» та самооборона Майдану за підтримки Міністерства у справах сім ї, молоді та спорту і Черкаської ОДА обіцяють, що фестиваль нескореної нації у Холодному Яру знайде своє продовження наступного року.
Єлизавета Красніченко для Першої електронної газети
Фото: Єлизавета Красніченко, соцмережі