Оприлюднення замовчуваних раніше сторінок національної та регіональної історії дає можливість кіровоградцям краще усвідомити відповідь на питання: чиїх батьків ми діти.
У середині ХVІІІ століття Російська імперія загарбала Буго-Дніпровське межиріччя. На окупованих землях цариця (таким було її справжнє ім’я) Романова змусила будувати фортецю святої свого імені. За кілька місяців від непосильної праці померло до 80 козаків, сотні захворіли, частина, щоб вижити, змушені були таємно залишити будову-каторгу. Із гербом та містом з ім’ям імператриці єлисаветградці мусили жити до закінчення існування царської імперії, на зміну якій прийшла радянська влада, а на зміну кріпацтву, аракчеєвщині, деукраїнізації, антисемітській політиці імперії Романових – сталінські табори.
Нинішня ситуація дає можливість українцям відкинути нав’язане за Єлисавет, Катерини, Сталіна і обрати, нарешті, своє, пов’язане не з чужими царицями чи генсеками, а з особливістю географії, природи, ландшафту. Багатством надр нашого краю. З-поміж варіантів такого вибору Златопіль (раніше пропонувалися й Золотопілля, Золотопіль, Золоте поле) – не заідеологізований, нейтральний, неіменний, регіональноцентричний топонім.
Сергій ШЕВЧЕНКО, історик, для Першої електронної газети