Сьогодні, 5 червня, в переддень Дня журналіста, бійці 3-го полку СпП запросили до себе на гостини представників кіровоградських ЗМІ. Цього дня військові пустили гостей в «святая святих» – на територію військової частини і в зал бойової слави – і розповіли про героїчний бойовий шлях легендарного 3-го полку.
Свою історію полк СпП веде з 1962 року від дня початку формування бригади спеціального призначення (№10) з офіцерів, старшин та солдатів підрозділів розвідки Червонопрапорного Одеського військового округу. Першим командиром бригади став полковник Попов А.М. Розташовувалася бригада в смт. Старий Крим. У 1980 році бригада була занесена до книги Пошани Військової Ради ЧОдВО, нагороджена грамотою та Перехідним Прапором Військової Ради ОдВО. Спортивні команди частини неодноразово займали перші місця у змаганнях на першість Збройних Сил СРСР та України. А в 1987 році група була визнана кращою у Збройних Силах СРСР зі снайперської стрільби.
З червня 1998 року 10 окрема бригада СпП була переформована в окремий полк. В липні 2003 року частина передислокована із смт. Старий Крим у місто Кіровоград, де військовослужбовці 3-го полку продовжують високо нести почесне звання воїна-спецназівця. За підсумками 2013 року 3-й окремий полк спеціального призначення зайняв 1 місце серед частин Збройних Сил України. Цього ж року група СпП під командуванням майора Бондаренка зайняла третє місце серед 120 команд на міжнародний змаганнях у Великій Британії.
Військовослужбовці частини А0680 виконували інтернаціональний обов’язок у Афганістані, Мозамбіку, Ефіопії, Лаосі, В’єтнамі, виконували миротворчу місію у республіках колишньої Югославії та Лівані, гідно представляють Україну у С’єрра – Леоне та Іраку.
1 березня 2014 року військова частина А 0680 була переведена у повну бойову готовність. З цього часу почалась війна для багатьох військовослужбовців полку. Групи спеціального призначення спочатку почали перегруповувати до Криму, Миколаївської та Херсонської областей, а згодом – до Донецької та Луганської. 7 квітня 2014 року майже увесь особовий склад був направлений на аеродром Кривого Рогу, потім – на охорону Донецького міжнародного аеропорту. По приїзду до Донецька командування частини зіткнулося з багатьма проблемами. Інформацію про полк «зливали» сепаратистам інформатори з числа місцевих жителів які знаходились під впливом російської пропаганди.
26 травня 2015 року відбувся перший масштабний бій за Донецький аеропорт. Військовослужбовці 3-го полку розмістились у старому терміналі аеропорту, а в новому була своя цивільна охорона (за пропозицією керівництво аеропорту). В ніч на 26 травня співробітники аеропорту пустили в новий термінал сепаратистів. Останні вийшли на зв’язок з командуванням полку і вимагали здатись. Командування частини намагалось мирно врегулювати конфлікт, але просування в цьому напрямку не було ніякого. Бій розпочався з того, що снайпер 3-го полку розпізнав на даху нового терміналу ворога який піднявся у повний зріст діставши ПЗРК (переносний зенітно-ракетний комплекс) і намагався збити український вертоліт, котрий прилетів на допомогу спецназівцям. Снайпер спрацював як навчали – терорист був знищений. Але замість нього ПЗРК підхопив інший і знову націлився на український вертоліт. Наш снайпер «зняв» і його. Тоді розпочався бій. Втрати серед нападаючих були приблизно 300-400 чоловік, з них убитими приблизно 250 осіб.
Славний героїчний і бойовий шлях полку пролягав через Ізварино, Саур – Могилу, Дебальцеве, Мар’їнку. За цей час більше 20 солдатів і офіцерів полку отримали ордени Богдана Хмельницького. 32 бійця – віддали життя за єдину Україну.
Військовослужбовці 3-го полку і зараз гідно виконують поставлені командуванням завдання і боронять Україну від російського агресора. Допомагають їм у цьому і держава, і волонтери, і меценати, які оснащують бійців необхідною амуніцією, медичними препаратами і засобами надання першої допомоги на полі бою, автомобільною технікою, розвідувальними безпілотниками, тощо.
Кіровоградські «кіборги» впевнені: українська армія за минулий рік навчилася злагоджено і ефективно воювати, а якби військові мали належне матеріальне забезпечення (зброя і транспорт), то змогли б і до Москви дійти.
