На минулих вихідних до Кіровограда з’їхалися молоді, талановиті і смішні юнаки і дівчата з різних областей України (всього 16 команд), щоб посмішити вибагливу кіровоградську публіку у Першій Лізі КВН «Маленький Париж».
Почнемо з хорошого: щойно ступивши на сцену, кіровоградська команда «Чисто по-дружньому» запалила зал своїми шаленими танцями. Рухалися ритмічно, злагоджено і весело. Видно – тренувалися довго і не дарма! На заваді їхньому творчому безумству не став навіть офіційний спонсор команди – «мєсний секонд-хенд». Не менш ефектно виглядала мініатюра про те, на що готовий татко, щоб захистити свого сина (а точніше – зекономити гроші на нову гуму для авто) – прибігти на розборки з гопниками в трусах на босу ногу і всім наваляти! Було видовищно.
Не погано виступив і кременчуцький «Скітлс». Основний меседж їхніх жартів: заспокой жінку – дай їй пакувальну плівку і хай собі лопає! А ще полтавчани з веселою наївністю розказали про премудрості полювання на нічних метеликів. Короче, своїх 86 грн на квиток до Кіровограда вони витратили не дарма.
Далі виступила кіровоградська команда «Ламай скло», яка дійсно поламала зал – всі сміялися, зігнувшись удвоє і тримаючись за животи. Тут був і «регіоналовський» римейк фільму «Друзі», і походеньки зомбі на Миколаївському пляжі, і бабка-кіллер, яка спеціалізується на шапочках, і привид 50-го маршруту, який мріє про проїзд по 1,50 грн, і екшн-трилер про туго зав’язаний пакетик, і багато чого іншого. Завершився їхній виступ гострим протистоянням шеф-повара ресторану і черепашок-ніндзя, які тікали з каструльки.
Естафету сміху підхопила «Жіноча збірна Кременчука». Навіть не знаю, що було краще – пісенька дівчинки-канібалки чи танець піджейки з Аджамки. Дійсно загонні, веселі, неординарні дівчата вперше за вечір змусили публіку вигукувати «браво!».
Шкода, що до їхнього рівня трохи не дотягнув кіровоградський «Південний парк». Почали хлопці з невдалих жартів про депутата міськради Стрижакова і кальянщика. Може, якби кальянщик і Стрижаков були в одному жарті чи взагалі однією особою, було б значно смішніше. Але наступні мініатюри про Миколу Баскова на поминках (за звичкою збирав квіти з могилок) та затятого радикала Олега Ляшка в пологовому будинку («Шо ти ото родиш?!») довели, що і в «Південного парку» є почуття гумору. Трохи не дотягнули пацани в пародії на Верховну Раду, а там же є де розгулятися!
Про суворі кіровоградські будні дотепно жартували «всі три студенти» з Кіровоградського багатонаціонального технічно-педагогічного інституту. Не знаю, чи цей заклад насправді існує, але назва ефектна, як і сама команда. Ці два інтелігенти і мажор зі Знам’янки, як вони самі себе назвали, витончено попускали кіровоградських депутатів, жартуючи і про їхні розумові здібності, і про схеми «відмивання» грошей під виглядом будівництва «капєц якого потрібного пішохідного містка за мільйон у місці, де ніхто не ходить». Користуючись тим, що в залі присутній уявний ректор їхнього інституту, хлопці вирішили швиденько прямо зі сцени захистити свою курсову. Сльози навернулися на очі від теми дослідження: «Вплив їжаків на популяцію голубів на центральній площі міста». І контрольний постріл в беззахисний розум глядачів – розділ перший курсової: «Транспортна проблема в Кіровограді». Тут з хлопцями важко не погодитися, адже таке враження, що міську транспортну систему розробляли саме їжачки з голубами.
Від ще однієї полтавської команди – «Збірна технічного» – хотілося більшого, ніж вона показала. Але трохи недолугі жарти знівелювалися останнім акордом – лірично-патріотичною піснею «Я люблю свою Родину» (шкода лише, що російською).
На противагу їм кіровоградська команда «Із Дінкі-джаза» виглядала більш патріотичною. Їхній переспів Вакарчука «..там, де тонка діагональ… москаль – стріляй!» змусила сміятися навіть найбільших скептиків. А от про інші їхні жарти сказати нема чого. Не дарма після цього так важко виступалося кіровоградській «Наївності». Стіну між глядачем і акторами пробив лише жарт про багатства Кіровоградщини: у нас, виявляється, є аж 330 оленів, 70 з яких сидять в міськраді.
А от кременчуцький «Ритм» працював явно на жіночу половину залу. Виступ у стилі американської групи підтримки був не лише веселим, а й дійсно сексі. А від української версії «50 відтінків сірого» взагалі плакати хочеться – від щастя. «Не я б’ю – верба б’є!» – примовляли хлопці з веселими бісиками в очах. Наприкінці виступу вони поспівчували кіровоградцям і запропонували переіменувати місто в Дрова. А що? Хтось же пропонує Лелеківськ, Козачий, Екзампей… то чому не можна Дрова?!
Своєю україномовністю порадувала команда «Там степ широкий» (всі інші чомусь говорили російською і це було справжнє «фі»). Але більше нічим іншим хлопці порадувати не змогли. Усмішку викликав лише жарт про ДАІшника: «Сотка на радарі – наче весна в серці поселилася!».
А далі, наче хтось зурочив! Полтавська «Карусель» засипала нудними жартами «нижче пояса», з яких і сміятися було соромно. Одним порадували – не кожного дня кіровоградки мають змогу подивитися на хлопців у різнокольорових колготках. А от показувати на пузі (бо то був не живіт!) державний прапор України – було не пристойно. Підкачав і блатний жаргон криворізької «Збірної поколінь», і вірменські жарти збірної «Джан».
На їхньому фоні доволі ефектно виглядала суто чоловіча команда «Анжела». Але якщо задуматися, то з-поміж їхніх жартів і пригадати нема чого. Хіба що візит Януковича в ростовський супермаркет і диско-молитву Сергія – меланхолічного консультанта магазину «Комфі». Здається саме він минулого року намагався мені холодильник продати, але теж невдало!
Кіровоградські «Принцеси» під час свого виступу повідомили, що спонсором команди є хлопчик Єгорка, з напівпустою скарбничкою. Прикро, та який бюджет, така і гра. А дівчата здатні на більше! Хочеться відмітити принцесу-гопницю – пачка і бита довершено підкреслили її творчий образ.
Апофеозом вечора став виступ новоствореної команди «Збірна одружених». Шкода, що досвідчені КВНщики ще не встигли вжитися у свої нові образи і їхні номера були хоч і смішними, але не довершеними. Окреме спасибі за прикутого Яценюка.
І на завершення: не важливо хто яке місце зайняв, важливо – чи залишилися задоволеними глядачі. Зал сміявся і це добре. Після себе залишили порожні пляшки – і це погано.
Якісь не надто виховані люди на задніх рядах постійно щось не в тему скандували – і це дуже заважало спостерігати за дійством на сцені. Заважала і ведуча, яка явно не розуміла, у чому її роль і завдання. Мабуть, перед тим, як виходити на сцену, треба навчитися читати, вмикати мікрофон і рухатися в правильному напрямку. Короче, вечір вдався.
Світлана Томашевська, Перша електронна газета.