Кіровоградський підприємець, який не вперше допомагає армії, передав армії черговий автомобіль – ГАЗ-66. Про цю людину я почув вперше, та, як з’ясувалося, Володимир Овечко давно допомагає армії. Та не вважає за потрібне це афішувати.
Дізнаюся про автомобіль, який передають армії, практично випадково – знайомі підприємця з місцевої “Самопомочі” написали мені повідомлення на Facebook. Підприємство знаходиться у промисловій зоні мікрорайону Балашівка, робота у ремонтному боксі йде і у передсвяткову суботу – автомобіль поїде на фронт вже сьогодні, завершуються останні ремонтні роботи, встановлюються сидіння у кабіні.
«Машину ремонтували два тижні, практично зробили її заново – сюди притягнули металобрухт, а сьогодні вона вже поїде в 30-ту Новоград-Волинську бригаду, де служить мій син. Їм потрібна була саме така, кунг. Степанич (директор підприємства, Володимир Овечко – ред.) допоміг, придбав в Умані ГАЗ-66. Ми перебрали її повністю, адже машина там повинна бути надійною. Сьогодні ввечері сам і поведу, щоб усе в дорозі перевірити», – розповідає Олександр Нестеров, майстер підприємства «Кіровоградрембудмонтаж», який ремонтував машину.
Олександр Нестеров, майстер підприємства «Кіровоградрембудмонтаж»
Представники кіровоградської «Самопомочі» привезли цигарки і великодні паски солдатам, щоб покласти у відремонтований ГАЗ. Сміються: «Ми Степановича кличемо до нас у партію, а він не хоче – каже, що політика йому не потрібна. А скільки хорошого міг би для міста зробити!». Артем Погребнюк каже, що по роботі добре знає Володимира Степановича, він постійно допомагає армії, та про те мало хто знає – директор підприємства вважає, що тут немає чим хвалитись, бо це обов’язок усіх громадян – допомагати армії.
Володимир Овечко, директор підприємства «Кіровоградрембудмонтаж»
Володимир Овечко придбав бронежилети, форму і «берці» одному з військових підрозділів, де служать кіровоградці. Так само повністю спорядив усім необхідним трьох своїх робітників, які відправились на фронт. Регулярно відправляє іншу допомогу – що просять солдати. Крім того, підприємство ремонтує військову техніку, бронює автомобілі.
«Ми хотіли допомогти висвітлити ті справи, які робить Степанич, пішли до обласного телебачення. Кажемо, от людина відправляє машину на фронт, може, знімете сюжет? А нам відповіли, що знімуть, але це буде коштувати 1600 грн. Знаєте, краще ми на ці гроші щось для солдат придбаємо», – розповідає Артем Погребнюк. З’ясовую, що автомобіль-цистерна підприємства цілий місяць працює на фронті – возить воду солдатам.
Володимир Овечко запрошує до свого кабінету на каву. Хлопці з кіровоградської «Самопомічі» якраз заносять свою передачу бійцям.
Директор каже: «Ми теж щось покладемо, машини ми ніколи пустими на фронт не відправляємо». Питаю: це, виходить, не перша машина? «От тільки позавчора відправили екскаватор. Побачив по телевізору, що така техніка там потрібна – хлопці копають бліндажі лопатами. А у нас якраз такий екскаватор на підприємстві є. Він у гарному стані, тільки пофарбували, поміняли акумулятор і «гуму», щоб нові були, і він поїхав на фронт. Перед тим бункер поїхав на фронт».
Перепитую, що за бункер. «Була у нас велика ємність металева. Ми її утеплили, обшили, зробили двері, зробили і встановили 12 ліжок, пічку, електрику, генератор. Відвезли на передову 93-й бригаді, хлопці вкопали в землю, живуть тепер там», – розповідає підприємець. Майстер Олександр Нестеров додає: «Витримує обстріл «Градів» і «Ураганів», перевірено під обстрілами!». На стіні в офісі висить розписаний бійцями 93-ї бригади прапор – передали на знак вдячності.
Питаю Володимира Овечка, чи допомагає хтось йому. «Знаєте, був момент, коли елементарно закінчилися гроші, а для того бункера потрібен був генератор, це 5 тис грн. Пішов по кіровоградським великим бізнесменам, кого знаю. Відмовили усі.
Зате коли ми почули, що у 34-го батальйону розбили на фронті техніку, а у нас був ЗІЛ з проблемним двигуном, нам хлопці-волонтери, що також ремонтують військовим машини в гаражах за Онкодиспансером, знайшли той двигун».
P.S. Володимир Степанович, ви казали, що не хочете “зайвого піару”. Вибачте, тут я вас підведу.
Євген Манженко, Перша електронна газета