На вихідних кіровоградці мали можливість насолодитися класикою у дещо незвичному варіанті – на сцені Кіровоградського обласного академічного театру ляльок показали поему Тараса Шевченка «Наймичка».
Для знавців «Наймичка» – це, в першу чергу, трагічний образ жінки-матері, яка все життя спокутує гріх своєї молодості. Що театрали, що критики, що літературознавці завжди зі священним трепетом говорять про цей твір, бо в ньому живе вічна стражденна жінка-мати. Тому дуже дивно і цікаво було спостерігати за оживленням святої шевченківської матері на сцені театру ляльок.
На щастя, вистава не розчарувала. А для поціновувачів класики, гарної української мови та високої театральної майстерності – похід в ляльковий театр виявився справжнім подарунком вихідного дня.
8 ляльок і 2 артиста показали кіровоградцям не тільки трагічну і святу матір, життя українського села, звичаї, а й доволі майстерно занурили глядачів у світ Шевченка з його філігранною образністю та поетичністю. На сцені не було довгого монотонного чи пафосно надривного декламування рядків поеми. Навпаки, все було чуттєво, глибоко і в той же час доступно. Актори та режисер лялькового театру доклали неабиякого професіоналізму, щоб не відійшовши від класичного сюжету, передати глибину творчості Шевченка.
Заслужена артистка України Вікторія Ставріаніді-Стогодюк та Іван Кучерук настільки органічно влилися у ляльковий сценічний світ, що глядачі легко сприйняли дві дорослі постаті в оточенні ляльок, як невід’ємний елемент дійства. Місцями здавалося, що це не просто озвучка ролей, а символічний образ когось величного, сильнішого і всезнаючого, який постійно стоїть за нашими плечима.
Режисер Анатолій Поляк теж тонко відчув і пізнав настрої сучасності, створивши лялькову виставу, яка однаково може бути цікавою як для дорослого, так і для підростаючого покоління. Закінчився ляльковий виступ дидактично, і як завжди актуально, рядками «Не дуріте самі себе, Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь…».
Тетяна Колісник, Перша електронна газета