Учора, 4 лютого, жителі Кіровоградщини вшанували пам’ять одного зі своїх героїчних земляків – Романа Майстерюка, який загинув у бою, прикриваючи собою товаришів.
На фасаді Миколаївської школи (с. Миколаївка, Кіровоградського району) за ініціативи місцевої громади та фінансової підтримки народного депутата України Станіслава Березкіна встановлено меморіальну дошку на честь героїчного випускника – Романа Майстерюка. Подякувати небувалій хоробрості та професіоналізму земляка прийшли десятки односельців, педагоги, вихованці школи, бойові побратими. І в кожного з присутніх було тепле слово для Героя. Адже у спогадах Роман Майстерюк завжди залишиться вольовою та відданою людиною, для якої військова честь та гідність – понад усе.
У великих людей – великий і кінець. Роман Майстерюк загинув 21 липня 2014 року, під час виконання бойового завдання. Того дня його рота отримала вказівку зайняти блокпост під Дзержинськом, який за даними розвідки, був залишений терористами. Однак, інформація виявилася не зовсім точною. Перший БМП терористи в засідці пропустили, але відкрили вогонь по другому, у якому знаходився і майор Майстерюк. Останній віддав наказ зайняти кругову оборону. Для порятунку відрізаних від основних сил військовиків Майстерюк вивів палаючий БТР вперед, закриваючи інших від вогню терористів. Куля потрапила у плиту бронежилета та розвернула його, а наступна – вже поцілила в тіло.
У бою загинули українські військові та чимало терористів, блокпост було зайнято нашими військовими через кілька хвилин по загибелі відданого справі майора, якого посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня та присвоїли чергове військове звання – підполковник.
Роман Майстерюк залишив про себе не лише світлу пам’ять, а й виховав справжнього чоловіка – сина Максима, який згадує свого батька як надзвичайно мужню та захоплену військовою справою людину.
«Він рідко бував удома – постійно був зайнятий роботою. Але ті моменти, що ми проводили разом, не забуду ніколи, – ділиться спогадами Максим. – У вільний від роботи час ми з сім’єю подорожували Україною. Батько, показуючи Запорізьку Січ, Пирогово, Чернечу гору в Каневі, виховував мій патріотизм. Не словом, а ділом. І за це я йому безмежно вдячний. Його останній вчинок розумію і підтримую. Адже мій батько – справжній офіцер, який ніколи не кинув би своїх бійців напризволяще».
Найяскравішим спогадом про батька для Максима лишається перший стрибок з парашутом, а найціннішою річчю – подарована тільняшка після стрибка.
Ірина Малик, депутат Кіровоградської облради, під час свого виступу наголосила, що допомагати родинам героїв – святий обов’язок кожного з нас: «Колись Винниченко сказав, що пам’ятники оживають. Хочу, щоб сьогодні Роман Андрійович жив не тільки у своєму синові, як в продовжувачі роду, а і в цьому символі, цій невеликій, але дуже важливій для громади дошці».
