Сьогодні у Новій Празі Олександрійського району відбулася траурна церемонія прощання з воїном АТО, молодшим сержантом Артемом Пойдою.
До лав Збройних сил України 20-річний юнак був мобілізований у квітні 2014-го. Служив вогнеметником у 17-му окремому мотопіхотному батальйоні. Його життя обірвалося 21 січня під час мінометного обстрілу з боку терористів поблизу Горлівки, що на Донеччині, повідомляє кореспондент Першої електронної з Нової Праги.
В останню путь українського uероя провели представники районної влади, командування, військовослужбовці та численні мешканці Нової Праги. На траурній церемонії бійця згадували, як справжнього патріота й відважного армійця, порядну й мужню людину. Життєрадісний і товариський, відповідальний та наполегливий – таким його запам’ятали друзі, таким він залишиться для багатьох односельців та військових побратимів.
Вчитель Новопразького НВК і класний керівник Артема Лариса Валькевич зізнається, що хлопець завжди був добросовісним, життєрадісним, мав багато друзів, а ще з особливим щемом і любов’ю ставився до мами Валентини, дуже її любив і поважав, адже виховувався в неповній сім’ї, без батька, який трагічно загинув. Добрі стосунки у нього були і з старшим братом Костянтином.
По закінченню 11-го класу Новопразького НВК Артема призвали до лав Збройних Сил України на строкову службу, а в жовтні 2013-го він демобілізувався. За півроку Артем, як досвідчений солдат, вирішив поповнити ряди армійців, щоб протистояти ворожій агресії на сході, і добровільно був призваний Олександрійським ОВК у 17-й батальйон територіальної оборони Кіровоградщини.
21 січня 2015 року о 7-й ранку терористи намагалися здійснити прорив оборонних укріплень взводного опорного пункту 717 під Горлівкою, застосовуючи важку техніку та артилерію. Саме під час масової атаки і застосування важкої техніки і артилерії, Артем своєчасно виявив мікроавтобус з 12 сепаратистами, проявив мужність та сміливість і вогнеметом його знешкодив, чим зберіг життя багатьом своїм побратимам і не дав противнику зайняти взводний опорний пункт та, на превеликий жаль, врятуватися сам не зміг, поклавши на вівтар своє життя.
Вічна слава герою!