Довгих 2 роки мовчання, метушливі пошуки себе і ось, нарешті, 16 січня «Веселі біоритми» знову виступили в Кіровограді. Це було справді ЩОСЬ. Такої насолоди мої вуха і душа не відчували давно.
Кіровоградське, у більшості випадків, ТРЕБА любити. Бо воно своє, бо люди стараються, бо треба поважати чужу працю. Одним словом, необхідно дуже багато «бо» і «треба» відшукати, щоб оцінити й полюбити регіональну творчість. І так буває часто, та тільки не з «Веселими біоритмами».
Концерт «Веселих біоритмів» – те, чого так не вистачає у сірій буденності – творчість талановитих фанатиків, які подарували нашому місту ковток постмодерного повітря.
Гурт на чолі з Євгеном Манженком (на сцені просто – Євгеніванович) називають стьобовим, прикольним, емо-реггі-турбо-шансоном, веселим, рок/реггі/диско/фанк /панком, ресторанним психоделом. Коротше, з жанровим визначенням музики ні в кого немає однозначної відповіді. Але хлопців, схоже, не дуже тривожить це питання. Вони просто роблять те, що люблять і вміють: пишуть забійні тексти для пісень, зачаровують і дивують своєю творчістю.
Не занурюючись у нетрі музичних жанрів, з впевненістю можна сказати лише одне: «Веселі біоритми» – це вихованець постмодерногї епохи, основне творче завдання якого іронізувати, сміятися, балаганити, використовувати вже давно відоме на новий лад, гратися з глядачем, маскуючи своєю стьобовою грою, дитячими окулярами, свистулькою та укулеле, інтелектуалізм та серйозність. І тільки вдумливий слухач-глядач, знайде глибокий життєвий смисл у їхніх веселих текстах. Інші будуть сміятися, бо ж смішно! Це не добре й не погано, бо у творчості «Веселих біоритмів» кожен може відшукати щось своє.
«Депутат», «Емочка», «Маршрутчик», «Панаєду», «Цицьки» , «Жидобандервці», «Любов», «Качалочка», «Бобринець» – і це ще не всі пісні, які просто розривали публіку на концерті. Та найбільшими і беззаперечними хітами, як не крути, були «Все по 30» та «Вчителька», на музику Pink Floyd – Another Brick In The Wall.
Одним словом, говорити-писати про «Веселі біоритми» можна довго і нудно, або не нудно, або взагалі не говорити й не писати – особиста справа кожного. Але краще один раз почути і насолодитися шикарною творчістю самобутних кіровоградців, ніж розводити теревені.
Залишається сподіватися лише, що це не останній концерт «Веселих біоритмів» і що оригінальні та самобутні музиканти виступлять перед кіровоградцями знову і хоча б через місяць, а не через довгі 2 роки.
Тетяна Колісник, Перша електронна газета