ХХ століття стало для українців часом великого підйому і великого падіння. Злети української культури і піднесення національної свідомості на теренах України тісно спліталися з незліченними втратами…
Кіровоградщина не стала винятком. Яскравим цвітом забуяло тут національне відродження, але терновий вінок сталінських репресій обвив цей цвіт, пускаючи з його молодого тіла криваві потоки. І ось, через десятки років, вони пролилися на папір іменами тих, хто поліг за свою думку, віру, свідомість і любов до України. 80 забутих імен. 80 ніде не згаданих людей, які поплатилися життям за свій патріотизм, за те, що були українцями і не цуралися цього. 80 героїв однієї книги. Це лише краплина в океані патріотів, з винятковою жорстокістю знищених радянським тоталітаризмом. Розстріляна Україна… Розстріляна Кіровоградщина… Розстріляна «Просвіта».
Саме так назвала свою книгу журналістка Світлана Орел, яка віднайшла в темних закутках архівів 80 втрачених імен і повернула їх на сторінки історії. Письменниця пролила промінь світла на трагічну долю інтелігентів Кіровоградщини – просвітників за станом душі й діяльністю, які стали жертвами сталінської машини, спрямованої на винищення величезного українського культурного пласта.
Не зважаючи на те, що «Просвіта» в Україні була створена задовго до того, як сюди прийшли «совєти» (ще у ХІХ ст.), радянська влада оголосила її ледь не терористичним угрупованням, спрямованим саме проти СРСР.
Після знайомства з записами НКВС складається враження, що кожна освічена, розумна, мисляча людина, яка вважала, що треба не сліпо орієнтуватися на Москву, а розвивати культурну спадщину власного народу, була злочинцем – контрреволюціонером. Сам факт існування «Просвіти» вважався проявом так званого українського буржуазного націоналізму, ледь не криміналом, з яким треба боротися і викоріняти в будь-який спосіб.
Усі активісти «Просвіти» (як дійсні члени, так і приписані до лав просвітників самими ж НКВСниками) визнавалися контрреволюціонерами, яких слід було знищити заради світлого майбутнього країни». Зрозуміло, що після подібної розправи бажаючих продовжити справу репресованих не знаходилось, а їхні імена зникли зі сторінок радянської України і Кіровоградщини в тому числі.
У книзі Світлани Орел, написаної, до речі, ще кілька років тому, але побачила світ лише вчора, 30 жовтня, на прикладі трагічної долі просвітян Кіровоградщини розкривається панорамна картина нищення паростків націоналізму по всій Україні, що становило смертельну загрозу для тоталітарної радянської імперії.
«Але сьогодні перед нами інші виклики. Нас поки що не знищують фізично за мову і вишиванку. Хоча істерія з цього приводу щораз проривається…» – написала авторка у передмові, яку готувала зо два роки тому. Прикро, та ці її слова стали пророчими, адже знищують – вже півроку знищують…
І чийсь імперський шовінізм таки прорвався на українські землі, які так і не встигли насолодитися своєю незалежністю – чи реальною, чи уявною.
Нариси з життя просвітян Кіровоградщини, створені пером Світлани Орел на основі архівних документів, наразі на часі, як ніколи. Адже історія циклічна і наше сьогодення цілком вірогідно може вважатися тим витком, який перетинається з періодом сталінського терору. Варвари що тоді, що в наш час, винищують українців за їх національну приналежність. Тож доля тих, про кого йдеться у «Розстріляній «Просвіті» може стати своєрідним життєвим путівником для тих, хто захищає і відстоює Україну сьогодні.
Світлана Томашевська, Перша електронна газета.