Освячення місця під забудову храму на честь Святителя Миколая Чудотворця відбулося в селі Новоєгорівка Новоукраїнського району на Кіровоградщині.
Наміри щодо будівництва в селі церкви вже давно виношував місцевий фермер Рачик Осипян. А нещодавно ідею підтримала і колишня жителька села Валентина Корнієнко. Нині жінка проживає в Москві, має власний бізнес, устатковане заможне життя, але серцем, за її словами, завжди в колисці свого дитинства. Тож, запропонувавши Р. Осипяну розпочати будівництво в селі церкви, вона отримала підтримку і місцевих жителів і фінансового партнера в особі сина Рачика Осипяна – Сергія.
Освячуючи місце, де буде зведено храм, представники духовенства району та єпархіального управління зазначали, що ця Божа справа є неабияким позитивом не дише для жителів громади, а й для усієї території. Адже вона з часів свого заселення, а село скоро святкуватиме 300-річчя, ніколи не мало власного приходу.
У своїй молитві за доброчинців, будівельників, (які втілюватимуть з життя задум меценатів), жителів сільської громади, священнослужителі закликали усіх долучитись до Божої справи. Бо ж, за їх словами, кожна людина несе в собі часточку віри – своєрідну «цеглинку», з яких будується в церкві великий духовний храм – найпрекрасніша споруда Бога.
«Сама архітектура споруди сприятиме Божій Благодаті над усією Новоєгорівською громадою і нестиме Господнє благословення кожному вірянину», – сказав секретар єпархіального управління митрофорний протоієрей отець Роман.
Особливі слова вдячності були сказані благочинним Новоукраїнського округу митрофорним протоієреєм Петром на адресу меценатів С.Рачика та В.Корнієнко. Зробивши для своїх односельців Божу справу, тим самим вони отримали Боже благословення на подальші кроки заради покращення життя людей та наближення їх у своїй вірі до Творця.
Багато гарних слів сказала на церемонії освячення і Валентина Корнієнко, і Сергій Осипян, і сільський голова Андрій Мельниченко, і директор Новоєгорівської школи Іван Цимбалюк та інші виступаючі. Говорили про несповідимі шляхи людини до Бога, про часи, коли знищувалися храми і сіялося в людських серцях безвір’я. У кожному виступі звучало світле бажання знайти дорогу до Бога. Звичайно, у кожного вона своя, свій тернистий шлях крізь сумніви і каяття, але безперечно одне: долучившись до віри кожен стає на крок ближче до Всевишнього. І ця перевага добра над злом вселяє надію на те, що повернувшись обличчям до святинь ми станемо добрішими, людянішими, милосерднішими.
Олена КОМІСАРЕНКО для Першої електронної газети.