В історії Другої світової війни, про 75-річчя початку якої на тлі подій в Україні якось забулося, було чимало загадок, таємниць і різних дипломатичних ребусів. Один із них – про начебто секретні переговори про укладення миру між Німеччиною та Радянським Союзом, які велися у Кіровограді влітку 1943 року.
Нібито в цих переговорах з радянського боку приймав участь заступник Сталіна – нарком закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов, а з німецького – його колега, рейхсміністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентропом. Ця акція була спрямована на припинення війни Німеччини з СРСР за умови, що за рейхом залишається окупована Україна на захід від Дніпра. Проте Сталін на такі умови не пішов, а тому, щоб красиво вийти з гри, німці навмисно зробили витік інформації для англійців.
Уперше ця гіпотеза, чи версія, була озвучена англійським істориком Лідделом Гартом у книзі «Оборона Заходу», що побачила світ 1950 року. Л. Гарт обережно написав, що напередодні Курської битви Німеччина запропонувала Радянському Союзу укласти мир. А в 1970 році, в соліднішій праці «Друга світова війна» Л. Гарт вперше сміливо написав, що в червні 1943 року Молотов і Ріббентроп зустрілися в Кіровограді, який у той час був під німецькою окупацією відносно далеко від лінії фронту, для обговорення питання про можливе закінчення війни. Ріббентроп, як одну з умов для укладення миру, запропонував, щоб майбутній радянський кордон проходив по Дніпру. Молотов же не збирався розглядати нічого іншого, як відновлення колишніх кордонів СРСР станом на 22 червня 1941 року. Оскільки зблизити точки зору виявилося неможливим, переговори були перервані.
Тож чи дійсно були такі переговори між лютими ворогами в нашому місті? Чи були підстави для них? Давайте звернемося до фактів. Після переможного завершення Сталінградської битви, в умовах відносного затишшя на радянсько-німецькому фронті навесні 1943 року, воюючі сторони готувалися до вирішальних боїв. Гітлерівці запланували наступальну операцію «Цитадель» в районі т. з. «Курського виступу». Радянська ж сторона, зайнявши «жорстку оборону», готувалася до контрнаступу. Тим часом уряди США та Англії ніяк не наважувалися відкрити в Європі другий фронт, обіцяний ще в 1941 році.
Під час свого візиту в Лондон і Вашингтон в травні-червні 1942 року Молотов отримав принципові запевнення керівництва США в тому , що питання про висадку союзників в Європі є «невідкладним завданням» і його необхідно вирішити ще до кінця поточного року. Проте минав час, а другого фронту все не було. В травні 1943 року Рузвельт повідомив Сталіна про перенесення строків його відкриття на 1944 рік. Тому 11 червня 1943 року Сталін направив президенту США обурливого листа про те, що нове відтермінування англо-американського вторгнення в Європу «створює виняткові труднощі для Радянського Союзу, який вже два роки веде війну з головними силами Німеччини та її сателітів з крайнім напруженням усіх своїх сил…».
Тож можна було б вважати, що отримання англійською розвідкою інформації про зустріч Молотова та Ріббентропа в Кіровограді було радянською дезінформацією, спрямованою на те, щоб союзники усвідомили загрозу залишитися один на один з Гітлером і прискорили свою висадку до Європи одночасно зі збільшенням військових поставок в СРСР. Американські дипломати також отримували відомості про нібито таємні радянсько-німецькі зустрічі, але в Швеції. Так, посол США в Стокгольмі 10 серпня 1943 року повідомив про те, що до нього дійшли чутки про можливий сепаратний мир між Москвою і Берліном. 14 серпня він передав до Вашингтона термінову інформацію з «надійного джерела» про зустріч у шведській столиці двох німців, які видавали себе за бізнесменів, з представниками радянського посольства.
Зауважимо, що радянське керівництво зовсім не приховувало від союзників відомостей про свої контакти з німцями. 29 вересня 1943 року американський посол у Швеції повідомив уряд США, що перший секретар радянського посольства в Швеції Виноградов підтвердив факт виходу німецьких агентів на зв’язок із радянськими дипломатами. Але на будь-які пропозиції, які надходили від Німеччини чи її союзників, СРСР відповідав відмовою: «Єдина пропозиція, яку ми приймемо від Німеччини, – це пропозиція про її беззастережну капітуляцію».
Інформування Москвою своїх союзників по антигітлерівській коаліції про пошуки Німеччиною контактів із радянськими представниками свідчить про те, що СРСР виключав можливість сепаратних мирних переговорів з Німеччиною. Зрозуміло, що Радянському Союзу було вигідно, щоб ці чутки продовжували циркулювати до тих пір, поки не вирішиться питання про відкриття другого фронту остаточно.
Коли Молотова запитали в 1985 році про реальність зустрічі між ним і Ріббентропом у Кіровограді в 1943 році, він відповів: «Посудіть самі, адже це не осінь 1941 року. Позаду перемога під Москвою, розгром німецько-фашистських армій у Сталінградській битві, і раптом я їду на зустріч з Ріббентропом, веду якісь переговори про мир, та ще в Кіровограді, який у той час був на території, окупованій німцями. Нісенітниця повна!».
Хочеться вірити Молотову, але після прочитання його інтерв’ю письменникові Ф.Чуєву, де він заперечував уже відомі істини, закрадаються сумніви.
Інформація про переговори Молотова і Ріббентропа в 1943 році могла бути добре спланованою акцією і німецької розвідки. Адже німці таким чином могли вбити клин між союзниками по антигітлерівській коаліції напередодні битви під Курськом, у результатах якої Гітлер не був упевненим. Цю версію підтримує відомий російський історик А. Мартиросян, який віднайшов докази того, що німецька розвідка довела інформацію про сепаратні німецько-радянські переговори до англійської розвідки «втемну» – просто надали її колегам з турецької розвідки, а звідти вона «випадково» потрапила до англійської…
У світовій мережі є інформація про те, що в архіві Королівського коледжу Лондонського університету зберігаються особисті документи Л. Гарта. Серед них є інформація про те, що влітку 1945 року він в одному з таборів для німецьких військовополонених мав розмову з майором вермахту, який і розповів про зустріч Молотова і Ріббентропа в Кіровограді. Ім’я німецького майора – Теодор Рейтмайєр. Цей майор згадувався в листі графа Подевіца до вдови Л. Гарта. Граф Подевіц знаходився з майором в одному таборі для військовополонених і той також розповів йому про зустріч Ріббентропа і Молотова в Кіровограді. А Подевіц – це ніхто інший як гебітскомісар окупованого Кіровограда, і він не міг не знати про сепаратні переговори, тому розповідь Рейтмайєра здавалася йому нереальною, хоч у листі дружині Л.Гарта він підкреслював, що майор Рейтмайєр справив на нього враження тверезомислячої людини.
Після смерті Л. Гарта співробітники згаданого британського архіву робили запити в різні установи у надії прояснити істину щодо сепаратних німецько-радянських переговорів. Було відправлено листа і в Національну архівну службу США. В 1976 році американці повідомили, що в трофейних німецьких документах будь-яких свідчень про зустрічі Ріббентропа з Молотовим у 1943 році не знайдено і зауважили, що навіть такі видатні історики, як Ліддел Гарт, могли купитися на чутки. Син історика навіть написав листа колишньому нацистському міністру озброєння Альберту Шпеєру з проханням розповісти що-небудь про обставини даної справи. Шпеєр відповів, що він нічого про це не знає, і на його думку, версія Л. Гарта про зустріч Молотова та Ріббентропа в Кіровограді в 1943 році, абсолютно неправдоподібна. Проте він все ж таки зробив приписку: «Нічого не було неможливим в гітлерівські часи».
І тут не можна не погодитися. Бо ж серед нині доступних для користувачів Інтернету розсекречених матеріалів т. з. «Особливої папки Сталіна» трапився документ (на знімку), з якого слідує, що білоруськими партизанами було захоплено в якості трофею німецьку карту станом на листопад 1943 року, по якій у німецьких підрозділах проводилося опитування на тему: «На яких умовах Німеччина хотіла б укласти мир з Радянським Союзом». Отже, один доказ реальності сепаратних німецько-радянських переговорів, хоч би й їх підготовки, все-таки є. Можливо, колись знайдуться документи й про місце їх проведення. Кіровоград зберігає багато таємниць…
Василь Даценко, історик-краєзнавець, для Першої електронної газети.