Спілкуючись з людьми, які були знайомі з командиром роти територіальної оборони підполковником Романом Майстерюком, зрозумів, що цей офіцер був викуваний з металу. А ще він був справжнім професіоналом військової справи, завжди першим йшов у бій і по-батьківськи турбувався про підлеглих.
Ці якості чоловічого характеру Роман Майстерюк сповна виявив в останньому бою, коли ціною власного життя врятував своїх бійців, що потрапили в підступну ворожу засідку.
…Відслуживши строкову в Чехословаччині, Роман твердо вирішив стати офіцером. Часи тоді були важкі – крах Радянського Союзу, скорочення багатьох військових училищ. Тож спочатку йому довелося навчатися у Прибалтиці, згодом – у Ленінграді, а випускатися у Дніпропетровську. А далі – офіцерська служба в різних гарнізонах України. По закінченні Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України офіцер прибув у Кіровоград на посаду заступника командира 50-го окремого навчального загону спеціального призначення з виховної роботи. Скрізь його супроводжувала дружина Ірина, яка тоді проходила службу за контрактом у підрозділі зв’язку.
«Із Романом я познайомився років п’ятнадцять тому. Він був патріотом, справжнім офіцером та дуже порядною людиною з активною життєвою позицією, – каже його товариш, заступник начальника Кіровоградського гарнізону по роботі з особовим складом підполковник Олег Молчанов. – Ми втратили великого друга, ми втратили велику людину».
А ще в Романа Андрійовича було незвичне захоплення – пропагувати військову службу. Він кілька років поспіль був незмінним ведучим телепрограми «Армія» на місцевому телебаченні. Через нестандартний підхід та креативну подачу матеріалу його телепроект був доволі популярний.
Із початком проголошеної у країні першої хвилі часткової мобілізації Роман Майстерюк, як і сотні патріотів України, вирушив до військового комісаріату. Знаючи про відмінну підготовку офіцера, йому запропонували очолити стрілецьку роту 34-го батальйону територіальної оборони Кіровограда. Він без вагань відповів: «Згоден!»
…Того ранку (21 липня) рота отримала наказ зайняти блокпост поблизу міста Дзержинськ (Донецька область). За даними розвідки, об’єкт залишили терористи. Бойові товариші згадують, що при під’їзді до блокпоста ротний був дуже стурбований. У минулому офіцер спецпризначення, він відчував засідку шкірою, однак… Пропустивши першу БМП, в якій їхав заступник командира батальйону по роботі з особовим складом підполковник Марат С., терористи відкрили шквальний вогонь по другій, де знаходився майор Майстерюк. Вогонь не вщухав ані на мить. Ротний віддав наказ зайняти кругову оборону, а сам, щоб врятувати відрізаних від основних сил товаришів, вирвався вперед. Підбита бойова машина палала на дорозі, а екіпаж продовжував оборонятися. Роман миттєво скерував дії механіка-водія, і «броня» відрізала своїм корпусом екіпаж від наступаючих терористів. Однак підступна кулеметна черга вдарила в плиту бронежилета та розвернула його, а інша прошила бік майора.
Це були останні хвилини життя офіцера, ще одного українського героя. Він загинув, але встиг врятувати бойових товаришів.
У тому бою сили були нерівні. Однак злість за смерть ротного додала бійцям мужності, тож терористи з великими втратами змушені були відійти. За кілька хвилин синьо-жовтий прапор замайорів на флагштоку блокпоста. Наказ виконано!
За виявлені мужність та героїзм майору Роману Майстерюку присвоєно чергове військове звання «підполковник» – посмертно.
Кіровоградщина попрощалася з Героєм «неоголошеної війни» Романом Майстерюком 24 липня 2014 року.
Валентин Шевченко, військовий журналіст.