Важливо

Єлисаветград: таємниця будинку Нацбанку

Світлана Листюк
Журналістка
Світлана Листюк
Журналістка

Добротне і ошатне, фундаментальне і скромне, надійне і помітне приміщення в центрі Кіровограда, де нині розміщується Кіровоградське обласне управління Національного банку, є однією із старих добрих візитівок міста. Будівля гордовито виступає в оточенні бутіків і торгових центрів й височіє над площею Героїв Майдану (колишній пл. Кірова), приховуючи за своїми стінами одну цікаву таємницю. Справа в тому, що ніхто достеменно не знає, коли було введено в експлуатацію (збудовано) цей будинок.

Ми зробили спробу максимально наблизитись до відповіді на це питання.

Відкриття рівно 120 років тому Єлисаветградського відділення Держбанку Росії поставило проблему відсутності зручного спеціального приміщення для нього. Так, наприкінці 1895 року керівництво відділення через місцеву газету “Відомості” зголошувалося найняти будинки під банк. Наступного року міська влада згодилась виділити для банківської новобудови місце на вул. Петрівській в районі нинішнього скверу Шевченка. Але й на час виходу “Історичного нарису м. Єлисаветграда” (1897 рік) банк розміщався “на Перспективній вулиці, у найманому будинку, котрий вкрай тісний і незручний, при цьому при банку не влаштовано сховища для зберігання сум. Найближчим часом … планується збудувати власне, спеціальне пристосоване приміщення, для чого придбано одне з приватних місць на Перспективній вулиці, проти міського бульвару (тепер – пл. Героїв Майдану – С.Ш.). Міське управління виразило також згоду на продаж для відділення банку міського місця на Петрівській вулиці, поряд із чоловічою гімназією” (тобто, на території теперішнього скверу Т. Шевченка).

Із липня 1896 р. керуючим банку став Н. Пономарьов (його перевели з такої ж посади в Кременчуці). Контролером (другою посадовою особою) банку з дня відкриття закладу служив відомий українофіл, історик, педагог Я. Шульгин (у майбутньому перший український міністр закордонних справ, керівник уряду УНР в екзилі). Його син Олександр згадуватиме в еміграції: “До нового директора, певно афериста, батько ставився з великим застереженням. У 1898 – 99 рр. він ставав усе більш нервовим. Саме тоді банк почав будувати свій власний гарний будинок у центрі Єлисавету. І батькові здавалося, що директор і його ближчі урядовці хочуть на цьому “нагріти руки”. Чи тільки здавалося, чи як контролер він міг мати на це якість підстави – не знаю. Але одного дня, за повною згодою мами, він подав у відставку”.

Сьогодні у згаданій тоді новобудові, яка є однією з візитівок майдану Кірова, по вул. В. Перспективній, 33 розташоване Управління Нацбанку України в Кіровоградській області. У затвердженому головою облдержадміністрації переліку пам’яток архітектури, оприлюдненому в “Народному слові” 2008 року, споруда датується 1889 роком (як і житловий будинок банку за № 33 б.), що не відповідає дійсності, оскільки ні банку, ні цього приміщення тоді ще не було. У цій же газеті в публікації за матеріалами банківського управління (господаря приміщення) названо 1898 рік побудови. Цей же рік наводить і краєзнавець Ю. Матівос в історико-публіцистичному нарисі “Місто на сивому Інгулі” (2004 р.). Але невірною є й ця дата, оскільки в місцевих “Ведомостях” за 1899 рік читаємо: в четвер “6-го травня, о 1 годині дня, після здійснення соборним духовенством молебню з водоосвяченням у присутності всього складу службовців єлисаветградського відділення державного банку, на чолі з його керуючим Н.О. Пономарьовим, а також міського громадського управління, закладено будоване приміщення відділення державного банку”.

Збереглися рішення будівельної комісії при відділенні держбанку на чолі з Пономарьовим, починаючи з 9 лютого 1899 року. 11 квітня на її засіданні архітектор-будівельник О. Лишневський обґрунтовував необхідність збереження існуючого проекту приміщення, котрий в центрі запропонували спростити для здешевлення. 2 липня розглядалися питання укладання угод на поставку для спорудження нового приміщення матеріалів та на виконання робіт, починаючи від обгородження будмайданчика і копання котловану. До холодів планувалося завершити будівництво “начорно”. А сама будівельна комісія ж діяла по 4 вересня 1900 р. Тож цілком зрозуміло, що на 1-2 роки раніше цієї дати, приміщення сучасного Нацбанку аж ніяк не могло існувати.

Сергій Шевченко, для Першої електронної газети.

Поширити:

Залишити коментар:

коментар