Від жителів смт Смоліне, що на Маловисківщині, все частіше почали надходити скарги та невдоволення з приводу “бездіяльності” Смолінської селищної ради. Це стосується ремонту доріг, утримання об’єктів комунальної власності, відсутність розбудови населеного пункту, затягування з випилюванням сухостійних та аварійних дерев і так далі. Сільський голова смт Смоліне Микола Мазура розповів журналісту Першої електронної про ситуацію, що склалася в селищі.
В цілому невдоволення населення звучить цілком об’єктивно, говорить селищний голова Микола Мазура.
– Основною причиною усіх наших смолінських негараздів є відсутність коштів. Ні держава, ні районна рада разом з районною державною адміністрацією ніколи не давала смт Смоліне самодостатній бюджет, який би задовольняв потреби селища на весь фінансовий рік. За час моєї служби на посаді голови кожного року річний бюджет затверджувався за контрольними сумами, які надходять з РДА. Бюджет затверджується на рік, а вистачає його на сім-вісім місяців. Для того, щоб прожити решту року, необхідно вирішувати питання у різних інстанціях про залучення додаткових коштів – субвенцій. На розбудову населеного пункту, щороку, передбачалась сума, яка не задовольняє потреби селища навіть на 20 %. На вирішення селищних проблем залучались кошти від реалізації майна.
За останні два роки розвиток селища майже припинився через фактичне привласнення державою коштів органів місцевого самоврядування (в тому числі і Смоліного), адже через державне казначейство проходять кошти тільки на виплату зарплати, розрахунків за електроенергію та природний газ, продукти харчування в ДНЗ.
Якщо у 2013 році проводились роботи в борг, то в 2014 році за ці борги майже не розрахувались. На рахунках за селищною радою гроші рахуються, але використати їх держава не дає – використовує сама. З цих причин до повного розрахунку ніхто з підприємців і підприємств справ з селищною радою мати не хоче. Для прикладу. За ремонт бібліотеки на ГРЕ здійснений у 2013 році, не погашено борг перед ПП Скаскевич у сумі 14620,55 грн. Не проплачено заборгованість перед ПП Миронова за господарчі товари для ДНЗ у сумі 69463,34 грн. за останні два роки.
Протягом 1,5 року не проплачено заборгованість перед АЗС ТОВ “Дербі” за ПММ у сумі 87271,70 грн. Через непроходження коштів по державному казначейству відсутня можливість закінчити ремонт у селищній раді залишок 112938,77 грн. Не погашено заборгованість за виконанні роботи по поточному та капітальному ремонтах автошляхів селища у 2013 році, у сумі 55249,00 грн. Заборгованість за виготовлення проекту полігону твердих побутових відходів у сумі 73367,33 грн. Не проплачено заборгованість за експертизу проекту будівництва м’ясо-молочного павільйону. Не фінансуються заходи екологічного спрямування на протязі 2-х років – кошти на рахунках є. Не проплачено заборгованість за виготовлення проекту капітального ремонту автошляхів селища у 2014 році. Не проплачено заборгованість по договору за експертизу проекту капітального ремонту автошляхів селища та інше. Не проплачено суму по договору за встановлені лавки в сквері біля будинку № 7.
Всі звернення до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування вищого рівня марні. У відповідь приходять лише відписки та обіцянки.
Так, у червні поточного року, як селищний голова, я реалізував можливість та потрапив на особистий прийом до заступника голови Кіровоградської ОДА В.М.Серпокрилова з проблемою ремонту доріг у 2014 році та розрахунку за ремонт 2013 року. Відповідь отримав незадовільну, мовляв, які дороги, якщо в країні війна? Тому люди мають зрозуміти, що затримки у розвитку селища – це не результат бездіяльності та безгосподарності Смолінської селищної ради, а результат скрутного становища у державі, яка привласнила фінансовий ресурс органів місцевого самоврядування. Все, що вдається зробити – це робиться за рахунок спонсорів.
Тож перед тим, як звинувачувати селищну раду у бездіяльності, будь – ласка будьте об’єктивними і візьміть до уваги те, що вирішувати селищні проблеми безкоштовно, із “замороженими” державою рахунками – неможливо. На моє глибоке переконання сьогоднішній стан справ – це ще не край наших негараздів і неприємностей. Як відомо, з будівництвом заводу по виробництву ядерного палива селище, згідно до чинного законодавства, має отримати суттєвий фінансовий ресурс на соціальні потреби. Планувалось повністю замінити технологію очистки питної води та стоків, замінити парк старих сорокарічних енергоємних електродвигунів та насосів на нові економні, що дало б можливість в рази скоротити витрати на виробництво питної води та каналізаційних стоків. Також заплановано модернізацію обладнання ДЗ “СМСЧ-17 МОЗУ”, шкіл, садочків, автошляхів та багато іншого. Зараз чіткої впевненості, що згаданий завод будуть будувати, немає, проект не фінансується. На обласному та інших рівнях немає кому відстоювати дане будівництво саме на території Кіровоградської області в смт Смоліне. Із скороченням на Смолінській шахті скоротяться надходження до бюджетів усіх рівнів.
Після обраного курсу на євроінтеграцію Євросоюз вимагає підняти тарифи на комунальні послуги газ та світло до рівня економічно обґрунтованих. Якщо сьогодні наше КП “Енерговодоканал” виживає за рахунок взаємозаліків по різниці в тарифах, то найближчим часом держава відмовляється надавати можливість проведення таких заліків, а це означає невідворотне підняття тарифів на воду, стоки та інші комунальні послуги до рівня відшкодування собівартості.
Незважаючи на це, життя не зупиняється і цей період також потрібно пройти.
Дмитро Стоянов для Першої електронної
пропоную поспілкуватись про стан фінансування та функціонування державного медзакладу “СМСЧ №17 МОЗУ” в смт Смоліне -від задекларованих намірів до реального стану в закладі ( грудень 2016 року)