Гречкосії про Росію

Росія вже кує коня,
Гальванізує дух ординця
І загартовує щодня
Свою презумпцію злочинця.

*   *   *

Це навіть помітно з порогу –

Не треба депеш агентурних:
В Америці кращі дороги,
В Росії зате кращі дурні.

*   *   *

То там, то сям бенкети упирів,
І гинуть смертники в кривавому джихаді.
Чужих Росія втримує катів,
Аби свого залишити при  владі.

*   *   *

Ганьблять усіх – і Захід, і хохлів.
Все пнуться у великі й непорочні.
До вуглеводородних королів
Вертаються старі розбиті ночви…

*   *   *

Країна нафти, балалайок і ведмедів
Цивілізованим країнам шле проклін.
Зліз із колін у Путіна Медвєдєв,
Коли ж Росія встане з путінських колін?

*   *   *

Прогрес в Росії запроваджує очільник;
Це просто робиться за гроші вуглеводні.
За плоским телевізором сьогодні
В країну йде ще тонший холодильник.

*   *   *

У головах до всіх ненависть сіють,
В полях же менше сіють, більше п’ють.
За правду вже не б’ються у Росії,
За правду у Росії тільки б’ють.

*   *   *

Тиран – це провідник страшної місіі:
Забути й виправдати жертв невинних кров.
І сталінізм із стадії ремісії
У гостру фазу повертає Путін знов.

*   *   *

Самозарядній він подібний батарейці,
Де є свобода, там прогрес нуртує сам.
І Захід, і японці, і корейці
Мчать уперед, а «ВАЗ» и нині там…

*   *   *

Росія вже не газовий месія,
Кінчається епоха цін масних.
Газує із останніх сил Росія
На віражах історії крутих.

*   *   *

Наздоганяє росіян зловісний рок.
Навряд чи поталанить їм у втечі.
Ховатимуть всі голову в пісок –
І  підставлятимуть привабливіші речі…

*       *       *

Хто ким насправді є, хто грає
У ботоксі лукаву роль –
Святий Петро з ключем до Раю
Влаштує справжній фейс-контроль.

*   *   *

Казав їм Пушкін, що життя – це  завжди гра.
І Достоєвський їм писав про ідіота.
Завзято чавлять у Росії  фуа-гра,
І долі гра пішла в одні – свої – ворота…

*       *       *

В дусі світлих ідеалів
Вибір є для лібералів:
Чи валить режим вражини,
Чи валити з Батьківщини.

*   *   *

Несе хтось до багаття в’язку дров:
Святе – спалить нечисту вражу кров.
Росія – край святої чистоти.
Та простота свята ще гірше простоти.

*   *   *

Війна – це поле смислових гримас;
Вона приходить – і зі смертю всі на «ти»,
І смисли дивні нам підказує Донбас:
Життя прожити – мінне поле перейти.

*   *   *

Диктатору, що любить він народ,
Усім наочно показати хочеться.
І показав-таки Цар-Вуглеводород,
Що любить він народ любов’ю збоченця…

*   *   *

За ним покірно слідували стерхи,
Пірнав за вазами – і рейтинги росли,
«Поклавши» на краян, усівся верхи –
На те вони й покладливі осли…

*   *   *

Ми прозріваємо, неначе цуценята,
Собак сусідських не боїмося кликів.
Вже відгризаємось, навчилися гарчати,
І скоро будемо давити ми вовків.

*   *   *

За тиранії всі язик ховають в дупу,
Крім тих осіб, які складають певну групу:
Їм розпускати язика дозволив лад,
Бо має ж хтось іще лизати владний зад.

*   *   *

Несеться Трійка-Русь крізь п’янки, бійки,
Ось коней заженуть гебешні блазні.
Найкраще знали про російські трійки
Не Гоголь, а загиблі  політв’язні.

*   *   *

Чорнобиль радіації насіяв,
Невдовзі і мутація  пішла.
Занесло вітром радіацію в Росію –
І та знов має двоголового орла.

*   *   *

Народу кинуть перед виборами жменю,
Розкажуть про своє велике серце,
А після виборів наб’ють собі кишеню
І чергове зів’ють на Заході кубельце.

*   *   *

Збентежений світ шаленіє:
Куди ж це летиш ти, Росіє?
І чується відгук фатальний:
«Політ до безодні нормальний!..»

*   *   *

Ганьблять усіх – і Захід, і хохлів.
Все пнуться у великі й непорочні.
До вуглеводородних королів
Вертаються старі розбиті ночви…

*   *   *

Країна нафти, балалайок і ведмедів
Цивілізованим країнам шле проклін.
Зліз із колін у Путіна Медвєдєв,
Коли ж Росія встане з путінських колін?

*       *       *

Прийшли «наставляти на істинний шлях»
З злобою в очах, з калашами в руках.
Ми думали ви нам, як рідні брати,
А вийшло – жорстокі і підлі братки.

*   *   *

Схопили, поміняли статус,
«Крим наш!» – затялися кричати.
Як падає з полиці кактус,
Не поспішай його хапати…

*   *   *

Скрізь війнами гібридними димить,
Скрізь лізе міль бліда у закамарки.
На цілий світ задушливо смердить
Недопалок дешевої цигарки.

*   *   *

Війна – це поле смислових гримас;
Вона приходить – і зі смертю всі на «ти»,
І смисли дивні нам підказує Донбас:
Життя прожити – мінне поле перейти.

*   *   *

Диктатору, що любить він народ,
Усім наочно показати хочеться.
І показав-таки Цар-Вуглеводород,
Що любить він народ любов’ю збоченця…

*   *   *

Не вірить ущербний у кару Господню
І тягне країну в духовну безодню,
І з кожного зирить нахабно білборда
Обличчя Росії – бліда держиморда.

*   *   *

Страшну неначе дивимось ми казку,
Побачимо невдовзі ми розв’язку –
Як довго росіянин запрягає,
Та швидко до Гааги доїжджає.

*   *   *

Ботоксолиций вождь країни
Майстрів кредитного розбою
Отримає від України
Дефолт із лівою різьбою.

*   *   *

Несеться Трійка-Русь крізь п’янки, бійки,
Ось коней заженуть гебешні блазні.
Найкраще знали про російські трійки
Не Гоголь, а загиблі  політв’язні.

*   *   *

Наздоганяє росіян зловісний рок.
Навряд чи поталанить їм у втечі.
Ховатимуть всі голову в пісок –
І  підставлятимуть привабливіші речі…

*       *       *

Що хами, що бандити грізні –
Для типажів важливо це:
Обличчя у сусідів різні,
А морди – на одне лице.

*   *   *

У росіян пропагандистська є печать,
Останкінська для мозку є в них клізма.
Промили мізки, щоб усім спровокувать
Страшну відкриту форму дебілізму.

*       *       *

Хто ким насправді є, хто грає
У ботоксі лукаву роль –
Святий Петро з ключем до Раю
Влаштує справжній фейс-контроль.

*   *   *

Облудливий імперський леп
Російський вкрив народ,
І стис обруч духовних скрєп
Ошмаття їх свобод.

*   *   *

Казав їм Пушкін, що життя – це  завжди гра.
І Достоєвський їм писав про ідіота.
Завзято чавлять у Росії  фуа-гра,
І долі гра пішла в одні – свої – ворота…

*       *       *

Нав’язали бандою
Всім страшне меню:
Вірою і правдою –
За «святу» брехню!

*   *   *

Наспівались «Пливе кача»,
Та усе минеться.
П’є з нас кров кремлівський «мачо» –
Скоро захлинеться.

*   *   *

Без «партнерів» Путін здувся
Танцювати  танго.
Знов Акела промахнувся
Грізним бумерангом.

*       *       *

Вже від підполковника
Реноме пішло.
Солдафона-гопника
Вилізло мурло.

*   *   *

З накраденим верховний зброд
Дістатись встигне до летовищ.
За все розплатиться народ,
Що «зхавав»: «Хліба і видовищ!»

*   *   *

У Яника – лиш дві короткі ходки,
А потім ще й судимості зняття.
А що в Гаазі світить для Володьки?
Одна!  Та до кінця його життя…

*   *   *

Котилась світом думка заздра
Про росіян природні надра.
Йде нанівець їх ця «коронка» –
Ось-ось згорить «бензоколонка»…

*   *   *

Знов вдались до колоту –
«Світле майбуття!»
Як серпом по молоту,
Буде каяття…

*       *       *

Квасних є безліч патріотів,
Що лижуть, хвалять кожну мить.
Для цих корисних ідіотів
Дим їх Вітчизни не смердить.

*   *   *

Політик з мухою у носі
Колись ганьбив нас у Давосі.
Пустивши українцям крові,
Ганьбить РФ тепер в Ростові.

*   *   *

Пора вже знать, к яким чортам
Зрадливі ноги принесуть.
Крим опинитись може там,
Відкіль всі ніженьки ростуть.

*   *   *

Дай Боже, вистачить вам розуму і духу
Зізнатись: ви у верхнього порога.
І усвідомити: крім локшини на вуха,
Не вистачить уже на всіх усього.

*   *   *

Диктатори, щоб пережити час,
Щоби увічненими бути у бальзамі,
Спочатку все приховують від мас,
А потім вже ховаються і самі…

*   *   *

Диктаторів Росія знала всяких.
Новий – із підворіття, свій у дошку.
Він, напустивши з теле-вати мряки,
У мізках росіян зробив окрошку.

*   *   *

Росії зайву хромосому
Так труять нафтою і газом,
Що колективне безсвідоме
Старе збудило стадо-мазо.

*   *   *

З м’яким характером старих і молодих
Цінують можновладці деспотичні.
Мотузки завжди легше вити з тих,
Хто в ниточку витягуватись звичні.

*   *   *

Несе хтось до багаття в’язку дров:
Святе – спалить нечисту вражу кров.
Росія – край святої чистоти.
Та простота свята ще гірше простоти.

*   *   *

В усі усюди чортом хитрим лізе
І всім нагадує про ядерну валізу.
Хизується й кричить нахабна вата:
«Ми білі і пухнасті янголята!»

*   *   *

Як пропаганді свято вірять барани!
Ти не влаштовуй їм словесної кориди.
Як завелись у чийсь голівці таргани,
Що там слова – не візьмуть їх інсектициди!..

*       *       *

В дусі світлих ідеалів
Вибір є для лібералів:
Чи валить режим вражини,
Чи валити з Батьківщини.

*       *       *

Квасні кацапські патріоти
Горілки вже не п’ють російські.
Зомбують власних ідіотів
Й заморські нишком квасять віскі.

*   *   *

Ми ворогів укоськаємо  ницих –
Гіркий нас досвід бити їх навчив.
У нас ще порох є в порохівницях,
Та Порох його трохи підмочив…

*   *   *

Зустрінемо ми радо всіх братів
І друзям щиро вклонимося в ноги.
За що же так «гостинно» нас зустрів
Великий брат з великої дороги?..

*       *       *

Що більше в диктатора благ, нагород,
То менше в житті своїм має народ.
Що більше броні на його лімузинах,
То менше товарів стає в магазинах.

*       *       *

Зі знижками хотіли газ ми мати
Й сусіді кланялися, як чарівнику.
Та газ безплатний, слід дорослим знати,
Буває тільки у кишківнику…

*   *   *

У Росії дерибан
Гірший ще за Талібан.
Розкопали: їх круті –
Це банальні крадії.

*   *   *

Росіянин, «старший брат»
Взяв ударив ззаду, гад.
Ніж у спину без спокут
Устромив нам старший Брут…

*   *   *

В Росії ордени дають, медалі
Тим, хто у влади на підспівках в бек-вокалі.
Народ-хазяїн скоро стерпить нагороду:
«За всі заслуги перед слугами народу».

*   *   *

Колись – «Свобода, рівність і братерство!»,
Тепер – «Нерівність, несвобода і  братва!».
Тут не місіонерство – акушерство
В РФ потрібно, щоб зробить аборт плода.

*   *   *

Суспільству, що збирались будувати,
Обличчя людське у РФ хотіли дати.
Побудували – і побачив кожен зрячий:
Обличчя людське, тільки от оскал звірячий…

*   *   *

Товстішає від щедрого кормління
Обслуга політичного базару.
По краплі чавить з себе залишки сумління
І топить в морі чорного піару.

*   *   *

Є принцип у диктаторів лихих:
Розумних – бити, гнати, утискати.
У них уся надія – на дурних,
Бо недороблених найлегше обробляти.

*   *   *

Неначе мавпа на гіляці,
Викручується путіняка,
Лютує, бреше, як собака,
В психічній мозковій атаці.

*   *   *

Дух свободи вже владі ворожий –
Вивертає вона кожух.
І свобода в Росії вже, схоже,
Випускає останній дух.

*   *   *

Вже Сімка Велика до себе пускала,
Але росіян охопила імла –
Криваві диктатора лижуть халяви,
Та пана не вийде із шістки-пуйла.

*   *   *

Вставала з колін, та параліч розбив,
Немов від собачої чумки.
Себе і Росію зганьбив, опустив
Гігант божевільної думки.

*   *   *

Ура-патріотів послати б далеко
Та злити у них войовничу закваску:
На стежці війни є завжди небезпека
Вступити в лайно чи потрапити в пастку.

*   *   *

Все прояснилося наразі,
Як до Ростова втік урод:
На золотому унітазі
Думок не буде про народ.

*   *   *

Був Яник майстром грабувань
І шапкових знайомств.
Тож не діждеться вшанувань
У пам’яті потомств.

*   *   *

Єднає їх стіна одна,
Всі ж мали різну вдачу.
Країни площа головна,
Стіна кремлівська плачу…

*   *   *

Часи і звичаї в Росії вже нові,
Та про хохлів брати не забувать.
Традиції шанують фронтові:
Не б’ють лежачих. Тільки добивають…

*   *   *

Незламний, невмирущий ми народ,
Бо пережили безліч злих епох.
За будь-яких чужих навал, незгод
Ми виживемо, браття, – щоб я здох!..

Поширити:

Залишити коментар:

коментар