Росія вже кує коня,
Гальванізує дух ординця
І загартовує щодня
Свою презумпцію злочинця.
* * *
Це навіть помітно з порогу –
Не треба депеш агентурних:
В Америці кращі дороги,
В Росії зате кращі дурні.
* * *
То там, то сям бенкети упирів,
І гинуть смертники в кривавому джихаді.
Чужих Росія втримує катів,
Аби свого залишити при владі.
* * *
Ганьблять усіх – і Захід, і хохлів.
Все пнуться у великі й непорочні.
До вуглеводородних королів
Вертаються старі розбиті ночви…
* * *
Країна нафти, балалайок і ведмедів
Цивілізованим країнам шле проклін.
Зліз із колін у Путіна Медвєдєв,
Коли ж Росія встане з путінських колін?
* * *
Прогрес в Росії запроваджує очільник;
Це просто робиться за гроші вуглеводні.
За плоским телевізором сьогодні
В країну йде ще тонший холодильник.
* * *
У головах до всіх ненависть сіють,
В полях же менше сіють, більше п’ють.
За правду вже не б’ються у Росії,
За правду у Росії тільки б’ють.
* * *
Тиран – це провідник страшної місіі:
Забути й виправдати жертв невинних кров.
І сталінізм із стадії ремісії
У гостру фазу повертає Путін знов.
* * *
Самозарядній він подібний батарейці,
Де є свобода, там прогрес нуртує сам.
І Захід, і японці, і корейці
Мчать уперед, а «ВАЗ» и нині там…
* * *
Росія вже не газовий месія,
Кінчається епоха цін масних.
Газує із останніх сил Росія
На віражах історії крутих.
* * *
Наздоганяє росіян зловісний рок.
Навряд чи поталанить їм у втечі.
Ховатимуть всі голову в пісок –
І підставлятимуть привабливіші речі…
* * *
Хто ким насправді є, хто грає
У ботоксі лукаву роль –
Святий Петро з ключем до Раю
Влаштує справжній фейс-контроль.
* * *
Казав їм Пушкін, що життя – це завжди гра.
І Достоєвський їм писав про ідіота.
Завзято чавлять у Росії фуа-гра,
І долі гра пішла в одні – свої – ворота…
* * *
В дусі світлих ідеалів
Вибір є для лібералів:
Чи валить режим вражини,
Чи валити з Батьківщини.
* * *
Несе хтось до багаття в’язку дров:
Святе – спалить нечисту вражу кров.
Росія – край святої чистоти.
Та простота свята ще гірше простоти.
* * *
Війна – це поле смислових гримас;
Вона приходить – і зі смертю всі на «ти»,
І смисли дивні нам підказує Донбас:
Життя прожити – мінне поле перейти.
* * *
Диктатору, що любить він народ,
Усім наочно показати хочеться.
І показав-таки Цар-Вуглеводород,
Що любить він народ любов’ю збоченця…
* * *
За ним покірно слідували стерхи,
Пірнав за вазами – і рейтинги росли,
«Поклавши» на краян, усівся верхи –
На те вони й покладливі осли…
* * *
Ми прозріваємо, неначе цуценята,
Собак сусідських не боїмося кликів.
Вже відгризаємось, навчилися гарчати,
І скоро будемо давити ми вовків.
* * *
За тиранії всі язик ховають в дупу,
Крім тих осіб, які складають певну групу:
Їм розпускати язика дозволив лад,
Бо має ж хтось іще лизати владний зад.
* * *
Несеться Трійка-Русь крізь п’янки, бійки,
Ось коней заженуть гебешні блазні.
Найкраще знали про російські трійки
Не Гоголь, а загиблі політв’язні.
* * *
Чорнобиль радіації насіяв,
Невдовзі і мутація пішла.
Занесло вітром радіацію в Росію –
І та знов має двоголового орла.
* * *
Народу кинуть перед виборами жменю,
Розкажуть про своє велике серце,
А після виборів наб’ють собі кишеню
І чергове зів’ють на Заході кубельце.
* * *
Збентежений світ шаленіє:
Куди ж це летиш ти, Росіє?
І чується відгук фатальний:
«Політ до безодні нормальний!..»
* * *
Ганьблять усіх – і Захід, і хохлів.
Все пнуться у великі й непорочні.
До вуглеводородних королів
Вертаються старі розбиті ночви…
* * *
Країна нафти, балалайок і ведмедів
Цивілізованим країнам шле проклін.
Зліз із колін у Путіна Медвєдєв,
Коли ж Росія встане з путінських колін?
* * *
Прийшли «наставляти на істинний шлях»
З злобою в очах, з калашами в руках.
Ми думали ви нам, як рідні брати,
А вийшло – жорстокі і підлі братки.
* * *
Схопили, поміняли статус,
«Крим наш!» – затялися кричати.
Як падає з полиці кактус,
Не поспішай його хапати…
* * *
Скрізь війнами гібридними димить,
Скрізь лізе міль бліда у закамарки.
На цілий світ задушливо смердить
Недопалок дешевої цигарки.
* * *
Війна – це поле смислових гримас;
Вона приходить – і зі смертю всі на «ти»,
І смисли дивні нам підказує Донбас:
Життя прожити – мінне поле перейти.
* * *
Диктатору, що любить він народ,
Усім наочно показати хочеться.
І показав-таки Цар-Вуглеводород,
Що любить він народ любов’ю збоченця…
* * *
Не вірить ущербний у кару Господню
І тягне країну в духовну безодню,
І з кожного зирить нахабно білборда
Обличчя Росії – бліда держиморда.
* * *
Страшну неначе дивимось ми казку,
Побачимо невдовзі ми розв’язку –
Як довго росіянин запрягає,
Та швидко до Гааги доїжджає.
* * *
Ботоксолиций вождь країни
Майстрів кредитного розбою
Отримає від України
Дефолт із лівою різьбою.
* * *
Несеться Трійка-Русь крізь п’янки, бійки,
Ось коней заженуть гебешні блазні.
Найкраще знали про російські трійки
Не Гоголь, а загиблі політв’язні.
* * *
Наздоганяє росіян зловісний рок.
Навряд чи поталанить їм у втечі.
Ховатимуть всі голову в пісок –
І підставлятимуть привабливіші речі…
* * *
Що хами, що бандити грізні –
Для типажів важливо це:
Обличчя у сусідів різні,
А морди – на одне лице.
* * *
У росіян пропагандистська є печать,
Останкінська для мозку є в них клізма.
Промили мізки, щоб усім спровокувать
Страшну відкриту форму дебілізму.
* * *
Хто ким насправді є, хто грає
У ботоксі лукаву роль –
Святий Петро з ключем до Раю
Влаштує справжній фейс-контроль.
* * *
Облудливий імперський леп
Російський вкрив народ,
І стис обруч духовних скрєп
Ошмаття їх свобод.
* * *
Казав їм Пушкін, що життя – це завжди гра.
І Достоєвський їм писав про ідіота.
Завзято чавлять у Росії фуа-гра,
І долі гра пішла в одні – свої – ворота…
* * *
Нав’язали бандою
Всім страшне меню:
Вірою і правдою –
За «святу» брехню!
* * *
Наспівались «Пливе кача»,
Та усе минеться.
П’є з нас кров кремлівський «мачо» –
Скоро захлинеться.
* * *
Без «партнерів» Путін здувся
Танцювати танго.
Знов Акела промахнувся
Грізним бумерангом.
* * *
Вже від підполковника
Реноме пішло.
Солдафона-гопника
Вилізло мурло.
* * *
З накраденим верховний зброд
Дістатись встигне до летовищ.
За все розплатиться народ,
Що «зхавав»: «Хліба і видовищ!»
* * *
У Яника – лиш дві короткі ходки,
А потім ще й судимості зняття.
А що в Гаазі світить для Володьки?
Одна! Та до кінця його життя…
* * *
Котилась світом думка заздра
Про росіян природні надра.
Йде нанівець їх ця «коронка» –
Ось-ось згорить «бензоколонка»…
* * *
Знов вдались до колоту –
«Світле майбуття!»
Як серпом по молоту,
Буде каяття…
* * *
Квасних є безліч патріотів,
Що лижуть, хвалять кожну мить.
Для цих корисних ідіотів
Дим їх Вітчизни не смердить.
* * *
Політик з мухою у носі
Колись ганьбив нас у Давосі.
Пустивши українцям крові,
Ганьбить РФ тепер в Ростові.
* * *
Пора вже знать, к яким чортам
Зрадливі ноги принесуть.
Крим опинитись може там,
Відкіль всі ніженьки ростуть.
* * *
Дай Боже, вистачить вам розуму і духу
Зізнатись: ви у верхнього порога.
І усвідомити: крім локшини на вуха,
Не вистачить уже на всіх усього.
* * *
Диктатори, щоб пережити час,
Щоби увічненими бути у бальзамі,
Спочатку все приховують від мас,
А потім вже ховаються і самі…
* * *
Диктаторів Росія знала всяких.
Новий – із підворіття, свій у дошку.
Він, напустивши з теле-вати мряки,
У мізках росіян зробив окрошку.
* * *
Росії зайву хромосому
Так труять нафтою і газом,
Що колективне безсвідоме
Старе збудило стадо-мазо.
* * *
З м’яким характером старих і молодих
Цінують можновладці деспотичні.
Мотузки завжди легше вити з тих,
Хто в ниточку витягуватись звичні.
* * *
Несе хтось до багаття в’язку дров:
Святе – спалить нечисту вражу кров.
Росія – край святої чистоти.
Та простота свята ще гірше простоти.
* * *
В усі усюди чортом хитрим лізе
І всім нагадує про ядерну валізу.
Хизується й кричить нахабна вата:
«Ми білі і пухнасті янголята!»
* * *
Як пропаганді свято вірять барани!
Ти не влаштовуй їм словесної кориди.
Як завелись у чийсь голівці таргани,
Що там слова – не візьмуть їх інсектициди!..
* * *
В дусі світлих ідеалів
Вибір є для лібералів:
Чи валить режим вражини,
Чи валити з Батьківщини.
* * *
Квасні кацапські патріоти
Горілки вже не п’ють російські.
Зомбують власних ідіотів
Й заморські нишком квасять віскі.
* * *
Ми ворогів укоськаємо ницих –
Гіркий нас досвід бити їх навчив.
У нас ще порох є в порохівницях,
Та Порох його трохи підмочив…
* * *
Зустрінемо ми радо всіх братів
І друзям щиро вклонимося в ноги.
За що же так «гостинно» нас зустрів
Великий брат з великої дороги?..
* * *
Що більше в диктатора благ, нагород,
То менше в житті своїм має народ.
Що більше броні на його лімузинах,
То менше товарів стає в магазинах.
* * *
Зі знижками хотіли газ ми мати
Й сусіді кланялися, як чарівнику.
Та газ безплатний, слід дорослим знати,
Буває тільки у кишківнику…
* * *
У Росії дерибан
Гірший ще за Талібан.
Розкопали: їх круті –
Це банальні крадії.
* * *
Росіянин, «старший брат»
Взяв ударив ззаду, гад.
Ніж у спину без спокут
Устромив нам старший Брут…
* * *
В Росії ордени дають, медалі
Тим, хто у влади на підспівках в бек-вокалі.
Народ-хазяїн скоро стерпить нагороду:
«За всі заслуги перед слугами народу».
* * *
Колись – «Свобода, рівність і братерство!»,
Тепер – «Нерівність, несвобода і братва!».
Тут не місіонерство – акушерство
В РФ потрібно, щоб зробить аборт плода.
* * *
Суспільству, що збирались будувати,
Обличчя людське у РФ хотіли дати.
Побудували – і побачив кожен зрячий:
Обличчя людське, тільки от оскал звірячий…
* * *
Товстішає від щедрого кормління
Обслуга політичного базару.
По краплі чавить з себе залишки сумління
І топить в морі чорного піару.
* * *
Є принцип у диктаторів лихих:
Розумних – бити, гнати, утискати.
У них уся надія – на дурних,
Бо недороблених найлегше обробляти.
* * *
Неначе мавпа на гіляці,
Викручується путіняка,
Лютує, бреше, як собака,
В психічній мозковій атаці.
* * *
Дух свободи вже владі ворожий –
Вивертає вона кожух.
І свобода в Росії вже, схоже,
Випускає останній дух.
* * *
Вже Сімка Велика до себе пускала,
Але росіян охопила імла –
Криваві диктатора лижуть халяви,
Та пана не вийде із шістки-пуйла.
* * *
Вставала з колін, та параліч розбив,
Немов від собачої чумки.
Себе і Росію зганьбив, опустив
Гігант божевільної думки.
* * *
Ура-патріотів послати б далеко
Та злити у них войовничу закваску:
На стежці війни є завжди небезпека
Вступити в лайно чи потрапити в пастку.
* * *
Все прояснилося наразі,
Як до Ростова втік урод:
На золотому унітазі
Думок не буде про народ.
* * *
Був Яник майстром грабувань
І шапкових знайомств.
Тож не діждеться вшанувань
У пам’яті потомств.
* * *
Єднає їх стіна одна,
Всі ж мали різну вдачу.
Країни площа головна,
Стіна кремлівська плачу…
* * *
Часи і звичаї в Росії вже нові,
Та про хохлів брати не забувать.
Традиції шанують фронтові:
Не б’ють лежачих. Тільки добивають…
* * *
Незламний, невмирущий ми народ,
Бо пережили безліч злих епох.
За будь-яких чужих навал, незгод
Ми виживемо, браття, – щоб я здох!..